Дослідники Міскатонікського Університету у місті Аркхем, штат Масачусетс, опублікували революційне дослідження, яке підтвердило гіпотезу, висловлену у 90-х біологами Поповим і Потапенко. Тоді було проаналізовано понад дві письмових знахідки та чотири наскельні малюнки в печері Сух-о-Став на Сумщині, які довели зв’язок місцевих жителів та імператорських пінгвінів. Нарешті вченим вдалося розшифрувати текст, вибитий хвостами колонії пінгвінів під стінами української станції Академік Вернадський. Письмена являють собою досі невідомий четвертий куплет першої редакції гімну України та прохання вислати купюру у 1000 гривень, у якості сувеніру для однойменної станції.

За цей жарт нашу редакцію навряд чи притягнуть до кримінальної відповідальності, як це не раз ставалось із колегами по цеху. Прикладів реально невдалих першоквітневих жартів історії відомо безліч. Як правило такими стають жарти, що якимось чином обігрують питання безпеки, життя\смерті та здоров’я людей. Як-то, наприклад, фейкове повідомлення про чиюсь смерть, про виверження вулкану чи поширення невідомої досі хвороби. Багацько журналістів та креативних працівників відомих компаній були звільнені, а то й відповідали у суді через шкоду, викликану їхніми першоквітневими жартами. 

З іншого боку, не можна їх судити так строго, адже вплив таких жартів на населення вочевидь свідчить лише про повальну неосвіченість та домінування інстинктів над логікою та критичним мисленням. 

Аналіз «масових першоквітневих жартів» доводить, що найбільш «дієвими» є ті, що якимось чином стосуються економії. Наприклад, чудовий лайфхак 1969 року від голландських телевізійників: аби податкова не змогла зчитати дані про сплату\несплату рахунку за електроенергію за допомогою сканерів, вбудованих у ваші телевізори, – обмотайте їх алюмінієвою фольгою. Чи варто казати, що продукт далеко не першої необхідності, фольга була розкуплена з усіх магазинів Нідерландів протягом кількох годин? (лайфхак для виробників фольги). Якщо ви думаєте, що це тупо, то не варто, напевно й згадувати як шведи запропонували перетворити чорно-білий телевізор на кольоровий, надягнувши на нього нейлонову панчоху (1962 рік), і ажіотаж у магазинах спідньої білизни, або легендарний сюжет ВВС 1957 року про небувалий врожай спагеті у Швейцарії, і кількість листів, які телерадіокомпанія отримала з проханням «вислати розсаду». 

Оригінальний сюжет ВВС (англійською) про спагеті:

Або прекрасний жарт від Burger King, які у 1998 на День дурня оголосили, що випустили спеціальний бургер для шульг, і продали вдвічі більше своїх класичних бургерів ніж зазвичай. 

Навіть серед історій щодо походження свята більшість – першоквітневі жарти. Час від часу різні медіа або й серйозні дослідники висувають жартівливі, проте доволі правдоподібні теорії на цей рахунок.

І справді, розібратись у історії свята нелегко. Найімовірніше, воно виникло у Франції (принаймні, на теренах теперішньої Франції) наприкінці 15-го, на початку 16 століття і було пов’язане із переходом з юліанського на григоріанський календар (адже у середньовіччі новорічні святкування відбувались з 25 березня по 1 квітня, і відповідно з тих, хто продовжував святкувати новий рік у цей час, незважаючи на новий календар, сміялися і називали «дурнями»). Проте, це не пояснює поширення свята по всій тогочасній Європі, адже, наприклад  у Великобританії григоріанський календар був прийнятий тільки у середині 18 століття, а перший першоквітневий жарт у Лондоні було задокументовано у 1686 році –  продаж квитків на щорічну церемонію «миття левів у Тауері».

Ще однією вірогідною теорією є феномен «фальшивої весни» (привіт, сніжним скаутам Лемоні Снікета!), який полягає у тому, що наприкінці березня\на початку квітня погодні умови є непередбачуваними, і погода і температура можуть змінюватись протягом дня кардинально, оманливо змушуючи людей вдягатись завжди не по погоді (цей феномен ми спостерігаємо і цього року). 

Оригінальні першоквітневі жарти полягали у тому, аби посилати своїх знайомих та друзів у різні місця під вигаданими причинами. Цей звичай надихнув на виникнення ще однієї теорії походження свята – біблійною, яка пов’язує із його зародженням епізод, коли Ной першого квітня марно послав голуба з Ковчега на розвідку, не дочекавшись часу, поки вода спаде.  

Варіацією цього звичаю є ірландська традиція цього дня давати «жертві» «дуже важливого листа» аби вона передала його якійсь конкретній людині, далі ця людина читає листа і відправляє «жертву» до наступної людини, і так далі. Лист традиційно складається з однієї фрази: «відправ дурня далі».

Характерний для «совка» жарт про «білу спину» є, між іншим, бідною трансформацією франко-італійської історії про Квітневу рибу (так у франкомовних країнах та Італії називається День дурня). Це традиція непомітно прикріпляти паперову рибу до спини жертви. 

До речі, у першоквітневих жартів є свої правила: наприклад, жартувати після обіду вже не комільфо, і за жарт після обіду сам жартівник вважається дурнем.

Слідувати традиціям чи ні – вирішувати вам, врешті, це не офіційне свято. Хоча. Почекайте. Ми ж і тут виділились. Вгадайте єдине місто в світі, де День дурня – офіційне міське свято? Саме так, «кто не знает банду города Одессы?».

Головне пам’ятайте: жарт вважається вдалим лише коли «жертва» сміється.

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар