Відомий письменник, провінційне містечко, скелети у шафах безневинних місцевих мешканців, розслідування вбивства 30 років потому, несподіваний роман. На перший погляд це набір традиційних сюжетних кліше ледь не будь-якого сучасного детективу. Що ж робить таким особливим «Правду про справу Гаррі Квеберта» швейцарця Жоеля Діккера, що за перший рік публікації було продано понад 2 мільйони екземплярів?

Синопсис

Молодий письменник Маркус Гольдман – автор бестселеру, який було продано мільйонними тиражами, не відчуває натхнення на другий роман. Тоді Маркусові спадає на думку звернутись до одного зі своїх вчителів та наставників, також автора нашумілого у свій час бестселера, –  Гаррі Квеберта. Квеберт живе одинаком у маленькому провінційному американському містечку. Та його відчуженість раптом переривається гучним звинуваченням у вбивстві, скоєному більше 30 років тому. Маркус хапається за справу аби допомогти витягнути Гаррі, і водночас бачить перспективний сюжет. Розслідуючи, Маркус дізнається історію трагічного кохання Гаррі, знайомиться з усім містом і навіть починає сумніватись у чесності друга. Підібравшись близько до правди про Гаррі Квеберта Маркус починає отримувати недвозначні погрози, які лише підбурюють його ентузіазм. Справедливість буде відновлено наприкінці, хоча на шляху до неї головному герою неодноразово доведеться натрапляти на хибні стежки, а фінал хоч і закриє справу, та не принесе полегшення.

«Мені б хотілось навчити вас писати, Маркус, не тому, щоб ви просто вміли писати, а щоб ви стали письменником. Тому що писати книги – це дрібниці: писати всі вміють, але не всі при цьому письменники. – А як людина дізнається, що вона письменник? – Ніхто не знає, що він письменник. Йому про це говорять інші»

«Всі, хто пам’ятає Нолу, скажуть, що вона була чудовою дівчиною»

«Текст хорошим не буває. Просто є момент, коли він не такий поганий як раніше»

«Я проїжджав повз ваш колишній прихід. Він перетворився на Макдональдс. – Весь світ поступово перетворюється на Макдональдс»

«Писати – це було дрібницею. Писати їй – ціла епопея»

«Результат матчу – це просто інформація для глядачів. Хто в праві сказати, що ви програли, якщо ви самі вважаєте, що виграли?»

«Мені не вистачатиме ваших героїв. Гарна книга, Маркус, – це книга, причитавши яку, люди шкодують, що вона закінчилась»

Причини читати

Так, одразу визнаємо, що книга повна поп-культурних стереотипів. Наприклад, письменник, якому не пишеться, їде за натхненням в богом забуте містечко (прямо як у «Сяйві»); або комедійний персонаж єврейської матусі, дешевий прийом – але гарно втілений і доречний. Діалоги начебто взяті з детективного серіалу, типу «Criminal minds» чи «Lie to me».  

Справедливо, що хтось бачить у цій книзі шедевр, а хтось – захоплюючий детектив, без особливої літературної цінності. Проте одне – очевидно: якщо ви шукаєте книгу, щоб розважитись на вхідних – це вона.  Нехай вас не зупиняє об’єм – вона неймовірно легка у прочитанні, сюжетні повороти не дають відволіктись на обід чи перевірку соцмереж – ви просто ПОВИННІ дізнатись, що там сталось. 

Кожне поставлене в книзі питання в результаті обов’язково отримує відповідь. Після інших трьох питань. Сюжет – справжній лабіринт, і кожен персонаж заслуговує недовіри, адже, традиційно, в маленькому містечку всі і все не таке, як здається з першого погляду. 

Персонажі, хоч і стереотипні, та до деталей дуже гарно прописані, і їх легко уявити, та співвідносити. До речі, критики (особливо європейські) вважають, що книга швейцарця стала популярною в світі (попри те що в оригіналі була написана французькою) лише тому, що вона про Америку, і американців. В іншому випадку в США вона б навряд чи вийшла таким тиражом і, відповідно, отримала таку піар-кампанію (адже американці читають лише про себе).

Сам Жоель Діккер в інтерв’ю зізнався, що не знав, хто буде вбивцею. Так само, як і читач, він намагався зрозуміти, хто вбивця до кінця роману. Тим цікавіше спостерігати за всіма героями, і розмірковувати, чому автор обрав у якості зловмисника саме цього персонажа.

«Правда про справу Гаррі Квеберта» – це насамперед книга про книгу. Поради Квеберта Маркусові також стають частиною оформлення та структури роману Діккера. Вони настільки вдало виступають у вигляді інтро до кожної глави, що ми забуваємо, що по суті це є поради Діккера самому собі. А головний герой насправді всього лише займається пошуком себе справжнього, виходить з зони комфорту, і випробовує себе як автора і як людину. 

По всьому тексту майстерно і водночас дуже просто розсипані маленькі гачечки, які виводять книгу Діккера з полиці бестселерів на полицю «класичний детектив» (як, наприклад, втрачена при перекладі гра слів у самій назві – де affair – може читатися як справа і як роман).

Звичайно, таку кінематографічну історію не могли обійти, і екранізація з Патріком Демпсі у ролі Гаррі Квеберта, досить близька до тексту, з прекрасними краєвидами Канади побачила світ у вигляді міні-серіалу у 2018 році.

Знак питання

  1. Критики закидають Діккеру його «неамериканськість» – промахи у зображенні життя в США, і нехарактерність деяких рис героїв для американського світу. У яких моментах це впадає в око? І чи взагалі помітно?
  2. Чи було це кохання? Між дорослим Гаррі і п’ятнадцятилітньою Нолою?
  3. Чи можна довіряти Маркусові як оповідачу?
  4. Ким була Нола? Жертвою, спокусницею, чи просто хворою людиною?
  5. Чи мав, на вашу думку, Гаррі публічно визнати правду про автора «Походження зла» ?
  6. Чи підозрювали ви Гаррі? Хто був у вашому списку підозрюваних?

Про автора

Жоель Діккер (1985) і справді ніби починав писати цю книгу про себе. «Правда про справу…» не перший роман Діккера (а аж шостий!), проте саме з ним всього лише у 27 років до письменника прийшла світова слава, а книга була визнана бестселером № 1 у Європі в 2013 році. Успіх «американського» роману Діккера надихнув його на створення «американської» трилогії, куди, крім «Правди..», увійшли детективи «Книга Балтімора» (де також фігурує Маркус Гольдман) та «Зникнення Стефані Мейлер» – про зникнення журналістки, яка вказала поліції на помилку у справі минулих років. І хоча «Правда..» і досі лишається його магнумом-опусом, враховуючи вік (35 років) і трудоголізм (6 виданих романів) – ми чекатимемо на нові літературні прориви. 

*Книжковий клуб «Клуб залюблених у книгу та…» збирається в останню п’ятницю щомісяця о 19:00 у книгарні «Небо». Участь за попередньою реєстрацією за телефоном: +380996263642, +380687007977. Вартість 50 грн. Пригощаємо чаєм та печивом. Літературний модератор клубу Катерина Потапенко.

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар