Читати не можна забути: про що ми говоримо, коли говоримо про сучасну літературу

Тільки не кажіть, що ви не любите поезію. Як у відомому анекдоті: ви просто не вмієте її готувати! Серед літературних критиків гуляє думка, ніби поезія – це реліктове явище, не здатне вижити у нашу еру тотального споживання. Її не екранізуєш, не перекажеш, не прорекламуєш, крім принтів на футболках – ніяк не комерціалізуєш, і взагалі – поетичні збірки – мертвий вантаж книжкових крамниць (хіба що це Ліна Костенко у подарунковому виданні). ВСЕ ЦЕ БРЕХНЯ. Крім останнього. Вихід поезії в маси – не через сувенірну крамничку – а через великі двері, які гучно ляскають.

Як кажуть брити:

SLAM!

Слем абсолютно виправдовує свою назву. На слем-турнірах поети швиряють віршами у публіку, не даючи їй схаменутись. Слем –  народжується, коли людські створіння, які вважають себе поетами, виходять на сцену і на розсуд публіки у своєму ритмі і стилі читають ЩОСЬ. Слем – це не лише «якби ви знали паничі» чи «О панно Інно! Панно Інно!» Допускається все: речитатив, хіп-хоп, проза, промова, вільний стиль. Та є і свої чіткі правила: часовий ліміт (зазвичай, 3 хвилини), виключно власне авторство, ніякого музичного супроводу, костюмів, реквізитів чи декорацій. Читати один і той самий текст двічі – моветон. З папірця, без зорового контакту – «нє по понятіям». За порушення регламенту – штрафні санкції і гравець видаляється з поля. 

Овідій – взагалі пра-Емінем. Задовго до емінемського Слім Шейді, Зіггі Стардаста Боуі, типового стокового персонажа комедії де-лярте П’єро, самотнього некрофіла у Алана По, Овідій популяризував один з найоригінальніших нині піджанрів слему – персону. Це коли автор придумує персонажа, від імені якого і штовхає свої вірші. Саме слово «персона» з латини означає театральну маску.

Слем – це поетичний стенд-ап

Серж Гейнсбур, британський гурт Блур, Кендрік Ламар, Гранд Корп Малад – всі починали зі слему. Поет-слемер Генрі Тейлор взяв Пулітцера у 1986-ому, обійшовши іконічних американських поетів-динозаврів. Що не завадило йому за кілька років на звичайнісінькому місцевому слем-турнірі посісти 75 місце зі 150. Це жорстокий, жорстокий світ. 

Нові поштовхи слем-турнірам дають великі події або соціальні зміни. Так само як і стенд-ап комікам. Одним з найбільших таких сплесків, як не дивно, стали атаки на вежі-близнюки. Суспільство зіштовхнулось з необхідністю висловитись.

Чи існує слем мейд ін Юкрейн?

 Це дитя ніколи не дихало. Як каже ідеолог українського слему (я не вигадую, це реальна особистість, його звати –  Анатолій Ульянов), так от, Анатолій каже: що боротьба з українською класикою  – нецікава.

Так, Лазуткін, Карпа, Полежака, Коробчук – люди які неодноразово брали участь в українських слемах. І перемагали. Але, ну, це як брати участь в українському Оскарі: про це дізнаються максимум твої фейсбук-друзі.

Сучасна поезія говорить на власній, дуже обмеженій мові. Не на нашій. Поети розкидають купу незрозумілих слів у своїх віршах, аби змусити нас повірити, ніби вони знають щось, чого не знаємо ми. Вони пишуть так, ніби історія вже закінчена, а все, що залишається – самовдосконалюватись. 

Типовий виступ американської слемерки

Щоб ви розуміли, це навіть не фестиваль, а просто запрошено авторку до читання – і майже 200 тис. переглядів. У нас же – фінал слем-турніру – 190 просто переглядів.


і 3 мільйона майже, при не дуже гарній якості звуку, і це теж навіть не фестиваль: 

Томас Еліот сказав: поезія – це досі, коли одна людина говорить до іншої. Поет – це той хто вміє знайти слова для того, що інші відчувають, але не можуть висловити. Поет не може бути вікном у таємниці буття, але може бути частинкою пазлу прозріння на мільйон шматочків. І можливо для когось він стане саме тим шматочком, якого не вистачало.

Де нас слухати:

Anchor

Spotify 

Apple Podcasts

Незабаром на Google Podcasts

Cedra.Kiev.Ua та Фоннація Production.

Фото взяті з ресурсів: сайт Літакценту, WikipediaPinterestFestivalsherpaRFI

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар