Ми всі це робимо – спостерігаємо за життям людей навколо нас. Надаємо характеристик, вкладаємо в їхні голови думки і почуття, вибудовуємо для них цілі сюжети. Іноді ми заздримо цим вигаданим життям, іноді співчуваємо. І забуваємо, що все це відбувається лише у нашій голові, і ми ніколи не дізнаємось справжньої історії. А хтось так само спостерігає і за нами. Чи зраділи б ми, якби дізнались, яким їм уявляється наше життя?

Синопсис

«Дівчина у потязі» Поли Гокінс – це історія трьох жінок – залежної від алкоголю Рейчел, залежної від чоловіків Меган та залежної від картинки ідеального життя Анни. Колись Рейчел була одружена з Томом, який пішов від неї до коханки (Анни), і жила на вулиці, повз яку тепер щодня проїздить у потязі о 8 ранку. У цих своїх подорожах та боротьбі із залежністю вона спостерігає за щасливим подружжям – Меган та її чоловіком, яке тепер живе на цій самій вулиці. Та одного разу у будинку подружжя з’являється незнайомець, і наступного дня Меган зникає.

Невдовзі після зникнення Меган до Рейчел приходять поліцейські – Анна побачила її поруч із домом Меган у ніч зникнення. Через постійний стан сп’яніння Рейчел не може пригадати, що саме сталось, до того ж, її чимось вдарили по голові. У зникненні Меган підозрюються її чоловік та коханець-психоаналітик. Коли врешті знаходять її тіло, виявляється, що Меган була вагітна, проте не від чоловіка і не від коханця.

Намагаючись розкрити вбивцю Меган, Рейчел починає копатись у власних спогадах і переосмислювати свої минулі стосунки, що призводить до неочікуваних висновків. Паралельно ми знайомимось із флешбеками з життів усіх трьох жінок, їхніми трагедіями, спогадами, психологічними травмами, бажаннями та низками подій, які привели їх до актуального моменту та переплели їхні долі. 

Цитати

«Уся річ у тому, на яку висоту поставити планку дозволеного»

«Хто сказав, що слухати своє серце – це добре? Це чистої води егоїзм, намагання все підкорити власним пристрастям»

 «Моє життя, те, яким я живу зараз, особливо важке влітку, коли світовий день такий довгий, а рятувальний покрив ночі такий короткий, коли всі навколо намагаються вийти на свіже повітря і напоказ щасливі. Це дуже втомлює і сильно діє на нерви, якщо ти не входиш у число цих щасливих людей»

 «Наскільки, напевно, легше жилося ревнивим п’яничкам до появи електронної пошти, есемесок та мобільних, до всієї цієї електроніки і тих слідів, які вона залишає»

«Таке іноді трапляється. Люди, з якими вас пов’язує спільне минуле, не відпускають вас, і як би людина не намагалась, вона не може звільнитись від цієї залежності і стати по-справжньому вільною. І через якийсь час може перестати пручатись»

 «Ніщо так не болить та не крає серце, як підозра»

«Це не мало б мене непокоїти, але чомусь непокоїть: сором, який я відчуваю у тій чи іншій ситуації, пропорційний не лише її серйозності, а й кількості людей, які стали її свідками»

Причини читати

Насичений подіями, динамічний психологічний трилер, що аж ніяк не претендує на неймовірну художню цінність, але однозначно розважить вас на вихідних, чи стане ідеальним супутником у потязі. 

Книга ілюструє поп-культурний тренд 21-го століття – відсутність позитивних персонажів. Вони в чомусь стереотипні, в чомусь «надто», але всі однозначно неоднозначні. Ви будете постійно змінювати вашу думку про кожного героя. І нехай хтось скаже, що тут забагато драми, проте персонажі все одно здаються реальними, через те, що вони всі жахливі. Особливо чоловіки. Ви не захотіли б спілкуватись з жодним із чоловіків у цьому тексті. Повірте.

Часто в детективах з’являється забагато персонажів, які схожі одне на одного, і ця перенасиченість заважає слідкувати за розвитком сюжету, або й взагалі може відвернути від читання. У «Дівчині» – цей баланс витримано вдало. Заплутатись там ви завжди зможете, але вже через інші причини. 

Ця книга має ще один вагомий плюс – авторка справді володіє мистецтвом сторітелінгу. Події змінюються достатньо часто, щоб ви не занудьгували, і в міру логічно, щоб не заплутати вас вкінець. Легка мова, перетікаючі одна в одну інтриги, гарний початок. Вам не захочеться читати ще кілька книжок паралельно, поки ви не доб’єте Полу Гокінс.

Вона зачіпає багато актуальних соціальних і психологічних проблем з якими зіштовхуються сучасна людина – від алкоголізму, абортів, домашнього насильства, токсичних стосунків, аб’юзу, втрати дитини, до недоторканості особистої інформації, сучасних технологій, самотності. 

Книга побила всі рекорди бестселерів, попередньо поставлених британськими авторами. За перші два місяці роман було продано тиражом понад півтора мільйона екземплярів. DreamWorks купили права на екранізацію ще на етапі редагування книги. І хоча місце дії змінилось з Англії на Нью-Йорк, у 2016 касові збори однойменної стрічки з Емілі Блант, Лізою Кудроу, Люком Евансом, Джастіном Теру, музикою Денні Ельфмана майже у 5 разів окупили витрачені на виробництво кошти.

Хоча популярність не завжди є гарною причиною прочитати книгу, все ж якщо «50 відтінків сірого» радять прочитати заради сміху, то «Дівчину у потязі» – як захопливе проведення вільного часу.

Знак питання

  1. Чому Рейчел настільки переймається тим, що вона бачить за вікном?
  2. Як би ви діяли, якби помітили зникнення незнайомої людини?
  3. Чи нормально приховувати щось від свого партнера? Коли брехня у шлюбі переходить межу?
  4. Чи можемо ми на 100 відсотків довіряти власним спогадам? Як часто ми мимохіть змінюємо їх, адаптуючи під власне світосприйняття?
  5. Що Пола Гокінс намагається сказати про материнство, подружнє життя, стосунки загалом? Книга сексистська чи феміністська? (материнство  – визначальний фактор успіху чи не успіху жінки; всі героїні безробітні і загалом спираються на дохід чоловіка тощо)
  6. Як ми вирішуємо кому довіряти? Чи повірили б ви історії Рейчел на місці інших героїв? Наскільки наш зовнішній вигляд та наша біографія впливають на ступінь довіри, який ми викликаємо у інших?
  7. Наскільки часто ми помиляємось у судженнях про інших людей? Як бачення Рейчел відрізняється від справжнього подружнього життя Меган і Скотта?
  8. Чи здавалось вам, що Рейчел винна у зникненні Меган? Кого ви підозрювали протягом тексту?
  9. Чому багато героїв для того аби змінити щось в житті обирають опцію – поїхати кудись подалі?
  10. Чи можна назвати книгу наскрізь цинічною? (у зображеннях шлюбу, стосунків, саморуйнування, зацикленості, материнства, вагітності тощо) 
  11. Як у книзі представлені чоловічі персонажі?

Про авторку

Пола Гокінс (1972) – британська журналістка і письменниця. Пола народилась в Зімбабве у родині британського журналіста, та у студентські роки переїхала в Великобританію і вступила до Оксфорду. Працювала журналістом в  The Times, де висвітлювала економічну тематику. Згодом почала писати ромкоми під псевдонімом Емі Сільвер (вийшло чотири книги), та вони не мали комерційного успіху. «Дівчина у потязі» стала справжнім проривом. Пола писала її шість місяців, нічим більше не займаючись, і зізналась, що весь цей час її утримував батько.  Крім «Дівчини» бібліографія Гокінс налічує наступні твори: (під псевдонімом Емі Сільвер) «Сповідь вимушеного рецессіоніста» (2009), «На Різдво я хочу лише…» (2010), «Хвилина до опівночі» (2011), «Воз’єднання» (2013), трилер «Глибоко під водою» (2017).

*Книжковий клуб «Клуб залюблених у книгу та…» збирається в останню п’ятницю щомісяця о 19:00 у книгарні «Небо». Участь за попередньою реєстрацією за телефоном: +380996263642, +380687007977. Вартість 50 грн. Пригощаємо чаєм та печивом. Літературний модератор клубу Катерина Потапенко.

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар