Читати не можна забути: про що ми говоримо, коли говоримо про сучасну літературу

Що спільного у Чарльза Діккенса і сучасних блогерів? Крім планування контенту. І ще крім виходу на загальнодоступні платформи. Оу, і крім публікації тексту частинами. І крім нетворкінгу. Так, здається, питання вже не що спільного, а що відмінного. Щоб знайти свого читача Діккенс видавав романи частинами в найдешевших щотижневих газетах, тираж яких залежав від популярності конкретного випуску. Це зробило його впізнаваним, і дозволило досягти прижиттєвої слави. Чим не прообраз сучасного авторського блогу?

Наявність я – це квінтесенція жанру блогу.

Блогер – не той, хто пише, а той – кого читають

Перевага блогінгу у тому, що підписуючись на автора, ти водночас підписуєшся на ідею, яку несе його творчість. Ти виявляєш зацікавленість і спорідненість з його світом, його цінностями. Тебе приваблює його особистий бренд. 

У більшості випадків книги на основі блогів – це нон-фікшн. Як правило блогер обирає тему, яка пов’язує більшість його постів, і водночас вони читаються окремо як повноцінні закінчені тексти.

Та у будь-якому випадку, щоб фоловери купували книгу з постів, які вони вже читали, видавці радять залишати близько 20% книги неопублікованою онлайн.

Американські автори і тут «попереду всієї планети»

Один з найуспішніших прикладів – Джесіка Амасон і її блог – «Гей, Америка, ти це їси. Колекція калорійних хорорів». Кожен допис цього блогу набирав близько 2 мільйонів переглядів за перші 48 годин публікації. Її книга – просто збірка постів – вийшла у 2009 під яскравою назвою «Ось чому ти товстий. Коли мрії стають серцевими нападами» і була продана накладом 7 мільйонів екземплярів. 

Популярними книгами можуть стати звичайні блогерські підбірки, наприклад «Твіттер Віт» Ніка Дугласа – примітивна колекція смішних цитаток з Твіттера – стала справжнім бестселером у твердій обкладинці видавництва Харпер Коллінз. 

«Щоденник книгаря» описує рік із життя букіністичної книгарні в Шотландії. Шон Байзелл – букініст, що вів сторінку у соціальних мережах та описував своїх клієнтів, потім зібрав все в один щоденник. І книга стала бестселлером.

Нелітературний, проте яскравий приклад – це Юрій Дудь, який починав з інтерв’ю з реперами, а потім почав робити тригодинні документальні фільми на непрості теми. Завоював незнайому і чужу аудиторію, а потім успішно втілив просвітницький проект. 

Будь-який сучасний автор переживає так званий «кошмар шедевра». Він читає існуючий класичний твір, і відчуває тривогу, справжнісінький жах, і відчайдушно намагається написати щось краще. Та правда в тому, що жодне покоління нічому не може навчити інше кожне покоління починає спочатку і вирішує одну й ту саму задачу. Просто кожне йде до неї своїм шляхом.  

Cedra.Kiev.Ua та Фоннація Production

Де нас слухати:

Anchor

Spotify

Apple Podcasts

Google Podcasts

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар