Патерналістські настрої, бажання мати сильного лідера, який вирішить всі проблеми, толерування насильства та скепсис до науки – прагнучи до формального узаконення стосунків з ЄС, українська влада забуває про ціннісні орієнтири населення, для зміни яких необхідно набагато більше часу і зусиль.

Результати Світового дослідження цінностей 2020 у рівній мірі свідчать як про готовність України поділяти «європейські цінності», так і про значне відставання у багатьох питаннях. Масштабний проект, до якого Україна долучилась іще в 1996 році, дозволяє прослідкувати прогрес розвитку українського суспільства у ключових питаннях ціннісних орієнтацій, а також порівняти із країнами ЄС та країнами східного партнерства.

При здебільшого втішних результатах, що свідчать про певний прогрес всередині держави, зокрема, кількість українців, що вважають себе щасливими (78%) у 2020 значно зросла у порівнянні з 2011 (68%), як і оцінка власного стану здоров’я – 45% цьогоріч оцінюють своє здоров’я як гарне, у порівнянні до 37% у 2011, тим не менш це одні з найнижчих показників серед європейських країн. Те саме стосується питань задоволеності життям, відчуття особистої незалежності та впливу на власне життя.

Частка тих, хто вважає себе щасливим, в окремих країнах та в Україні (2017-2020 рр)

Толерантніші і….менш толерантні?

При тому, що у порівнянні до результатів, які Україна продемонструвала в 2011 році, населення стало толерантнішим до таких поляризуючих суспільство питань як аборти, евтаназія, гомосексуальність, проституція, розлучення та статеві стосунки до шлюбу, спостерігається помітний регрес у питанні толерування людей інших національностей – під впливом соціально-економічних процесів в Україні зросло небажання людей мати по сусідству іммігрантів, іноземних працівників, людей, які розмовляють іншою мовою, людей іншої релігії.

Під час дослідження у респондентів запитували думку щодо політики влади щодо людей, які приїжджають до України з метою працевлаштування. Так, 41% опитаних вважають, що необхідно суворо обмежити кількість іноземних громадян, які приїжджають. Важливо відмітити, що у 2020 році було зафіксовано найбільшу частку таких відповідей. Більше половини опитаних українців згодні з твердженнями, що в результаті імміграції зростає рівень безробіття, та це призводить до соціальних конфліктів.  

Традиційно видима різниця між Україною та більшістю країн ЄС у питаннях, що стосуються економічних благ. Результати підтверджують високий рівень патерналістських установок, який зменшується дуже і дуже повільно – 47,6% тією чи іншою мірою розділяють точку зору, що держава повинна нести більше відповідальності за те, щоб усі громадяни були забезпечені. Натомість 21,6% підтримали погляд, що люди самі повинні нести більше відповідальності за те, щоб себе забезпечити.



Відповідальність за забезпеченість громадян: 1 – це обов*язок держави; 10 – особистий обов*язок кожного громадянина.

Порівняно з іншими країнами, українці найбільшою мірою підтримують державну власність в бізнесі та виробництві: майже половина українців схильна підтримати точку зору, що частка державної власності в бізнесі та виробництві повинна бути збільшена. У цьому питанні близькими є погляди громадян Іспанії, Польщі, Болгарії.

ООН та Європейському Союзу довіряє кожен другий українець (59,4% та 53%, відповідно). Аналогічний рівень довіри українці виявляють до благодійних та гуманітарних організацій (58,5%) та жіночих організацій (51,8%), і цей показник щодо таких організацій змінився порівняно з 2011 роком – спостерігаємо нижчу довіру до жіночих організацій і вищу до благодійних. Суттєво менше стали довіряти також організаціям з охорони навколишнього середовища – якщо в 2011 році довіру до них виявляли 55,7% опитаних в Україні, то в 2020 р. менше половини (46,1%) готові довіряти таким організаціям. Найбільшою довірою серед організацій та громадських інститутів в Україні користуються Збройні сили України (74,3%) і релігійні організації (72,6%, це найвищий показник серед усіх кран Європи), причому довіра до перших зросла порівняно з 2011 роком (від 58,7%), а до других – знизилась (з 75,2%).

Довіра до системи освіти знизилась – з 65,6% у 2011 р. до 58,4% у 2020 р., а от довіра до великого бізнесу дещо зросла (з 41,5% до 43,9%), як і довіра до Національної поліції України (з 31,6% до 38,8% – при цьому серед усіх країн Європи нижчий показник довіри до поліції має тільки Болгарія). 4 з 10 українців довіряють виборам (43,1%) та Президенту України (38,5%). Третина довіряє державним установам і службам та банківській системі (37,5% та 33,4%). Судовій системі, Кабміну, політичним партіям та Верховній Раді довіряє тільки приблизно 1 з 5 опитаних, при цьому довіра до всіх цих політичних структур знизилась у порівнянні з 2011 роком. Також менше стали довіряти телебаченню та радіо – якщо в 2011 році їм довіряв кожен другий, то в 2020 р. лише третина опитаних.

Загалом, до позитивних зрушень у свідомості та світосприйнятті українців, які демонструють результати дослідження, належить також:

  • Зниження частки незадоволених фінансовим становищем з 48% до 38,9%. Також знизилась частка тих, хто вважає, що має низький рівень доходу (з 55% до 45,1%) та зросла частка тих, хто оцінює свій дохід як середній (з 33% до 37%). Частка тих, хто за останній рік ніколи не харчувався погано або не обходився без їжі, зросла з 52% до 71,7%;
  • Зростання толерантності до людей з ВІЛ (частка тих, хто не хотів би жити поряд з ними, знизилась з 52% до 36,4%) і до гомосексуалів (відповідна частка знизилась з 62% до 44,8%);
  • Зростання громадської активності як фактичної, так і потенційної: зростання частоти підписання петицій, участі в громадських організаціях, готовності брати участь в демонстраціях, страйках, бойкотах;
  • Зростання частки тих, хто вважає, що більшості людей можна довіряти: з 23,1% до 30,1%;
  • Зростання частки тих, хто вважає, що важливо жити в демократичній країні, що Україна управляється демократично і що в ній поважаються права людини;
  • Зростання частки респондентів, які вважають, що під час виборів проводиться правильний  підрахунок голосів, з 30% до 54,4%.

Важливим показником, що свідчить на користь Україні є також зростання частки тих, хто пишається українським  громадянством – 82,2% у 2020, порівняно до 67% у 2011. І якщо у 2011 цей показник для України був нижчим, ніж для більшості країн ЄС, зараз він приблизно відповідає середньому рівню. Автори дослідження припускають, що для пост-колоніальних країн – це може свідчити про зміцнення державності, та підвищення солідарності під час війни – так, разом з патріотизмом, підвищилась і частка громадян, готових захищати свою країну, з 40% до 56,9%.

При порівнянні України з іншими країнами вона залишається найближчою до групи православних європейських країн, таких як Болгарія та Румунія. Разом з тим Україна випереджає ці країни за багатьма показниками раціональних цінностей і цінностей самовираження.

Загалом, навіть між країнами ЄС щодо більшості питань дослідження спостерігається значна різниця, зокрема традиційно сильно вирізняються північні країни (Швеція, Данія, Фінляндія) завдяки розвинутій соціальній політиці – особливо у питанні абсолютного нетолерування насилля, прийняття інакшостей, високого ступеню довіри до держави та державних інституцій тощо.

Сказати, що певні моральні норми однаково прийняті суспільствами європейських країн – неможливо. Швидше «європейські цінності» – це перелік ключових гуманістичних ідеалів – повага до права, до людини, толерантність, орієнтація на соціальну справедливість – система абсолютів, на яку варто орієнтуватись, та досягти якої нікому на разі не видається можливим.

Європейський вибір – це насамперед прийняття різноманіття. Про це свідчить і сама концепція ЄС – об’єднання 27 країн з різним культурним, соціальним бекграундом. Полярність думок – свідчить на користь держави, адже це означає, що можливість висловитись, дотримуватись власної думки та сповідувати інакші погляди є цінністю, і співіснування кардинально різних думок для України – це визначальний доказ належності до європейської спільноти.

*Світове дослідження цінностей – найбільше крос-національне міжнародне порівняльне дослідження в світі, у якому Україна бере участь з 1996 року. В основі дослідження – опитування респондентів (репрезентативна національна вибірка) щодо залучення у макроекономічні, соціальні та політичні процеси, рівня толерантності, підтримки цінностей та поведінкових патернів.

Матеріал підготувала Катерина Потапенко, на основі Світового дослідження цінностей 2020 року

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар