Читати не можна забути: про що ми говоримо, коли говоримо про сучасну літературу

Напередодні Хелловіна розповідаємо вам страшні історії.

Носферату

Спочатку вони мали лякати, потім їхньою функцією стали роздуми про силу, владу, вічність в обмін на душу, зрештою вони замерехтіли на сонці та стали новою сходинкою еволюції. Саме вампіри Полідорі-Байрона та Стокера запустили колесо шаленої популярності цих істот, що ніяк не зупиниться, а тільки набирає обертів. 

Скажіть нам хто ваш улюблений вампір, і ми зарахуємо його до категорії.Наша класифікація істот не прив’язана до часу та простору. Класичні вампірські характери були описані у літературі ще до графа Дракули, так само як і персонажі, що дивували та приносили щось нове у літературний світ, з’являлися не тільки у ХХІ столітті. Тому не дивуйтеся, коли гололівський упир опиниться у одному списку із античними ламіями. 

Ті, що жахають

Досьє: Страшні та смертоносні, зазвичай прекрасні з-зовні та жахливі з середини. П’ють кров. В принципі, особливо ні чим не цікавляться. Не надто бояться сонця (дехто боїться, дехто ні, але переважно сплять вдень, ще мають тінь та відбиття у дзеркалі). Можуть перекидатися на тварин та вселяється у інших живих істот. Іноді бувають духами, але найчастіше боги чи демони.

Демони, що п’ють кров, мешкали у Месопотамії, Стародавньому Єгипти, в усіх куточках Римської Імперії. Навіть богиню війни Секмет (Єгипет) із головою левиці можна назвати вампірессою, а що вже казати про Ліліт. 

Рельєф Берніні “Королева ночі” (Британський музей)

Цікаво, що перші демони, що п’ють кров, здебільшого мали жіночу подобу. Як і богині війни.

Індійська стародавня цивілізація також “породила” кровопивць. Демон Ветала, що входить до почту Шиви, може вселятися у живих істот та діяти замість них. І п’є кров, а як без цього. Найпопулярніше джерело, що згадує історії про нього, “Двадцять п’ять розповідей Ветали”, де йдеться про пригоди царя, який хотів здобути надлюдські сили. На кладовищі, де ж ще. 

Упирі зі Східної Європи – бездушні трупи, що п’ють кров та іноді розкладаються, практично як зомбі, з’являлися на сторінках творів Михайла Гоголя, Льва Толстого, Івана Котляревського, Лесі Українки і не тільки, прислужували вищім вампірам з готичних романів та лякали дітей по всіх селах Румунії, Албанії, України. Українські легенди відводили упирю роль «старшого над відьмами». Є версія, що він син чорта й відьми. 

Азійські вампіроподібні істоти зазвичай жіночого роду. Як і перші вампіри, вони або демонеси, або посталі мерці із жагою помсти. У Японії, наприклад, немає рідних легенд про вампірів. Однак, наприклад, Нуре-онна – жінка-змія, яка бенкетує людською кров’ю.

Ті, що сумують

Досьє: Дуже гарні. Зазвичай мають печать туги на чолі. П’ють кров (переважно у цнотливих дівчат), іноді приймають із неї ванни. Перекидаються на тварин (здебільшого вовків чи кажанів). Бояться сонця, часнику, святої води, осинового (та не тільки) кілка, срібла. Виходить, що у них найбільше страхів серед інших. Трохи садисти: Можуть закохатися та ночі на прольот нудити своїй обраниці/обранцю про важкості вічності. Потім вб’ють скоріше за все. Ще скрізь тотальна сексуальна напруга. 

Лорд Байрон

Ті, що бісять

Досьє: Косять під байронівських сумних, але з ТРАГІЧНИМ беграундом, великим коханням всього життя (зазвичай дурна страшна школярка) та дивними скілами – типу “блищати на сонці”. 

Ті, що дивують

Досьє: стали вампірами у результаті пандемії, наукового експерименту, народилися такими. Відбиваються у дзеркалі, можуть їсти звичайну їжу, окрім крові, не змінюють форми. Бояться вакцинації (ні, це не ті божевільні матусі із дитячого садку, куди ходить ваші діти/племінники/хрещеники), можуть померти від куль. Можуть зростати, старіти та мати потомство. 

Cedra.Kiev.Ua та Фоннація Production

Де нас слухати:

Anchor

Spotify 

Apple Podcasts

Google Podcasts

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар