Читати не можна забути: про що ми говоримо, коли говоримо про сучасну літературу

Вічне питання, на яке, як і на всі інші вічні питання, відповіді немає (якщо тільки вас не задовольняє відповідь «42»): чи реально створити літературу, яка б заохотила читати людей, які до цього не брались за книгу? 

Люди не читають через інший ритм життя, засилля кліпового сприйняття, недоладний тайм-менеджмент та інші причини, про які в один голос скандують психологи, соціологи та дослідники різного штибу.  Або ж вони не читають, бо вони не читали б ніколи, а ті, хто читає зараз – читали і читатимуть завжди. 

Логічно пов’язати тренди в літературі із загальними змінами в житті середньостатистичної людської істоти. Без перерахувань того, що ми й так усі знаємо, можна одразу перейти до висновків: цими трендами мають бути коротка проза (адже часу ні на що немає), розповіді про красиве життя (як фото в інстаграмі, бажана картинка існування, якого більшість не має), короткі речення, прості слова, панкультурні ідеї, зрозумілі незалежно від національності, популізм. 

Розберемося

Хіба слова стали менш популярними, що їх потрібно менше для гарної книги? Чому ж тоді володарі Пулітцерів, Нобелів, Букерів, Гонкурів та інших літературних премій останніх років – це далеко не захалявні книжечки, а швидше нагадують за об’ємами томи Війни і миру? 140 знаків? Та де там. Ми не говоримо зараз про маркетинг і ходи, до яких вдаються виробники та адепти електронних книжок та видавництва (першими продавати книги частинами стали американці, RandomHouse ще в 2008 запропонував своїм читачам купувати книги по главі). 

Коротко і просто, а не як у Томаса Гарді? А до чого ж тоді нашумілий «Щиголь» з його рендомними роздумами, на восьмій сторінці яких починаєш кричати і кидати книгу в стіну? Чи «Світила» Елінор Каттон, з якими нестрашно повертатись вночі додому?

Панкультурна ідея? А як же вихід в світ і популярність таких бестселерів як «Веди свій плуг понад кістками мертвих»  Ольги Токарчук (за який, в числі інших, вона була удостоєна Нобеля), добру третину з якого зрозуміють лише східні слов’яни, і ще п’яту частину – лише поляки, або ще один нобелець Мо Янь, у «казках» якого стільки локальних слів, явищ, понять та топонімів, що для зносок на все треба було б додруковувати другий том книги. Ну і останнє, але не менш важливе: хіба Малала, Алєксієвич, Модіано писали про красиве життя? 

Коротко і неясно

Вигадані тренди, типу твіттер-літератури, або, як її назвали британці «6-слівної новели» – це не нове поле для експериментів. Це одномоментна історія, яка аж ніяк не стала трендом і не лишилась у пам’яті більшості читачів чи письменників. Діккенс може спати спокійно. 

Водночас те, що називається флеш-фікшн, і було справжнім трендом початку 20-го століття потрохи, хоч і у дещо зміненій формі, повертається в стрій, і ніби навіть в Україні почали звертати увагу на збірки оповідань, що було відверто провальною історією останні двадцять років. Ті збірки оповідань, які ставали світовими бестселерами,  а такі були (з відносно нещодавніх можна згадати «Олівію Кіттерідж» Елізабет Страут та «Обережно, триггери» Ніла Геймана), не є окремими оповіданнями – їх об’єднує герой, місто, ідея, міфологія світу. Це не збірки О’Генрі чи Чехова. 

До побачення, мемуари і щоденники. Так, ваша ера минула ще з дев’ятнадцятим сторіччям. Хоча, звісно, це не означає, що мемуарна література не буде читатись в майбутньому, або що немає бестселерів щоденників (наприклад, «Щоденник книгаря», «Таємний щоденник дівчини за викликом», що наробив галасу в Британії, «Щоденник слабака»).

Майбутнє відійшло в минуле

Погляд сучасних письменників звернений не у майбутнє.

Також у новому десятилітті кажемо прощавай і такому явищу як кавери на класику. Прощавайте «Гордість та упередження та зомбі», «Почуття, чуттєвість та морські гади», «Президент Лінкольн: мисливець на вампірів», біографії з монстрами, наділяння історичних персонажів суперсилами тощо. Було. Не цікаво (нііі, звісно цікаво! залишаємо вас на поличці guilty pleasure). 

А от ескапістське чтиво в моді завжди. Нехай і не на перших сходинках рейтингів та бестселерів, але поки серед фаз розвитку людини є стадія «підліток» – міському фентезі бути. І улюблений прийом схрещування простих смертних, непривабливих мегаординарних і звичайних людей з надприродними істотами, або відкриття у них надзвичайних сил, є продовженням ескапістського тренду, який ще довго не зникне з наших полиць. Це стартовий жанр для письменників початківців. Сюжет з’являється сам собою, а підліткова аудиторія підтягнеться. А якщо автор ще й так-сяк володіє словом – ціни йому нема, і Голівуд мчиться екранізувати це творіння. 

Дивовижно, але чим більше відкривається світ, тим менше з’являється літератури, яка б відкривала його на своїх сторінках. Людям завжди хотілося знати, що світ не закінчується за їхнім вікном, що існують інші люди, інші країни, інші історії, інший бекграунд, відмінна від їхньої філософія життя. Але що ми бачимо сьогодні? Де книги про неймовірні подорожі, пригоди та відкриття? Сюжет сьогодення: ординарна людина в ординарній ситуації робить ординарні висновки. 

На жаль, чи на щастя, Агата Крісті набагато ускладнила життя всім творцям детективів. Прихильника Крісті неймовірно важко здивувати поворотом сюжету сучасних детективів, хіба що це будуть сценарії якихось забористих серіалів від ВВС, та все ж – екшн – це те, чого не вистачає білим комірцям. А інтерес до детективів нині як ніколи підігрітий численними (і доволі хорошими) кримінально-процесуальними драмами від західних телегігантів. 

Більше ностальгії

Привіт, історичні романи. Мій книжковий клуб в цей момент перехрестився. 

Історія в тренді. Людина в тренді. Гуманізм 2.0. Людина, спосіб існування і самовираження.

Майбутнє розповідає нам більше про суспільство. Минуле – про природу людини.

Психи, бізнес та комікси 

За останній рік загальносвітовий ріст продажів літератури із саморозвитку складає близько 40%. 

Нон-фікшн іншого штибу нині популярний як ніколи – «Пиши, скорочуй», «Таємниці тіла», «Економіка: інструкція з використання» тощо. Диванні експерти, ми хочемо розбиратись в усьому, і краще, щоб це нам було подано популярно. І хіба це погано! Це прекрасно. Жага до знань має бути винагороджена. Питання тільки до авторів цієї літератури, адже часто автор так само є просто популярно просвіченим читачем, а не справжнім експертом, і насправді не заслуговує на беззастережну довіру (як, наприклад у ситуації з авторкою цього тексту).

Тотальна іпохондрія та банальна зацікавленість чужими трагедіями

Екологічність і відповідальне споживання, медитативні практики, і – ти-ди-дищ! – комп’ютерні ігри! Книги по комп’ютерним іграм та серіалам – загрозлива тенденція.

Справа майстра

Коли ми говоримо «світова література», то в 90 %  маємо на увазі англо-саксонська. Зізнайтесь, адже ми читаємо іноземних авторів лише тоді, коли вони стають лауреатами Нобелівської, Букеровської та інших премій. Прийміть і змиріться.

Нещодавно оприлюднений список топ 10 найпродаваніших книг світової літератури минулого десятиліття залишає багато питань (головне з яких: «Що, в дідька, з вами не так?»). Ви, звісно, вже здогадались, кому належать перші три сходинки рейтингу*. Та хочеться якнайшвидше забути про нього, і крикнути: хіба ж майстерність не завжди в тренді?

*”50 відтінків сірого”/”На 50 відтінків темніше”/”50 відтінків свободи”

Написане добре залишатиметься добре написаним і сто, і двісті рокі потому. Тому ні, вибачте, прості речення, прощавай Діана Сеттерфілд. Тобі немає місце на книжкових полицях моїх онуків. Як і більшості книг, що потрапляють у списки бестселерів сьогодення.

Так, все було написано до нас. Борхес взагалі звів сюжети світової літератури до чотирьох штучок (1)оточене місто/місце; 2) шлях додому; 3) пошуки; 4) самогубство бога). Спадають на думку оці твіти, які переказують у 140 знаках сюжети класичних творів. Ну хіба це чесно? Адже, одна й та сама історія може бути написана максимально по-різному, справити кардинально протилежне враження на вас, навіть якщо суть зводиться до: дівчина зустрічає хлопця, вони закохуються, але не можуть бути разом через те, що нормально не поговорили.

Висновків не буде.

Cedra.Kiev.Ua та Фоннація Production

Де нас слухати:

Anchor

Spotify 

Apple Podcasts

Google Podcasts

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар