Читати не можна забути: про що ми говоримо, коли говоримо про сучасну літературу

Привіт! Ну що, ми знаємо, де ви святкуватимете цей новий рік. І, щось підказує, що час почитати на різдвяних канікулах у вас точно буде! Тож подарунок від Цедри стане у нагоді.  Ми підготували для вас дещо особливе, і це дещо допоможе створити різдвяну атмосферу наодинці у чотирьох стінах. Тож вуаля! Сьогодні говоримо про різдвяну літературу і тих, хто може змістити з постаменту «батька» Різдва Чарльза Діккенса.

Камон. Ніхто не може замінити Діккенса. Врешті-решт Чарльз Діккенс в певному сенсі винайшов Різдво! Він одним з перших зрозумів, що на святах можна заробляти. І хоча його «Різдвяну пісню в прозі» про трьох привидів та еволюцію гидкого дідугана Ебенезера читали й перечитували майже всі, а прізвище Скрудж стало синонімом мізантропа та скнари, мало хто знає, що сер Чарльз мав цілу низку різдвяних історій – і у більшості фігурувала нечисть, до речі. Здається, є ще один пан, який полюбляв розповідати на Різдво про відьом та упирів.

Страшна казка…

Усі пам’ятають зі школи “Дарунки волхвів” О. Генрі. Чуємо “Лускунчик та Мишачий король” – відчуваємо запах ялинки та волоських горіхів. Та і «Аліса» Льюїса Керрола хоч і подорожує одного погожого літнього дня, все ж від усіх цих королев та чаювань так і віє різдвяним душком. 

“Дівчинку із сірниками” Андерсена – і ми інстинктивно присуваємось ближче до батареї.  Та й «Снігова королева», якщо вдуматись, більше схожа на ходіння по мукам.

 «Світ повний демонів» – назва, що більше пасує головному творінню Джеймса Баррі – одній із найзагадковіших різдвяних історій. Ми про антропоморфне створіння на ім’я Пітер Пен.

А невже ви не задавались питанням, що сталося з чотирма менш вихованими дітьми ніж Чарлі Баккет у цьому «Нещасному випадку на шоколадній фабриці» Роальда Дала?

Чомусь весь цей треш вилітає з нашої голови, і залишаються лише спогади про різдвяну казку. 

Класика, що пройшла повз нас

Твори пані Френсіс Бернетт. Сюжет майже завжди один і той самий: знедолена дитина (але не настільки нещасна, як у Діккенса) волею провидіння потрапляє у непритаманне для себе середовище, змінює оточуючих, або змінюється під їхнім впливом сама, знаходить вірних друзів і стає щасливою. «Маленький лорд Фаунтлерой», «Таємний сад», «Маленька принцеса», «Гарненька дикунка» мають класичний хеппі-енд у дусі Різдва.

Різдво у Середземї

Здається, діти Джона Толкіна були найщасливішими дітьми у світі! Щороку на Різдво, у відповідь на їхні традиційні листи Діду Морозу, вони отримували….справжню відповідь! І не аби від кого, а від справжнісінького Діда Ніколауса, дуже неграмотного хулігана Білого Ведмедя, та червоного ельфа Ілберета (що, запахло портянками Феанора?). Прекрасне видання українською побачило світ кілька років тому, доповнене ілюстраціями Толкіна та сканами оригінальних листів та малюнків. 

Чуємо “скандинавська міфологія”, читаємо Ніл Гейман. Він практично такий самий фанат Тора та Локі, як і Стен Лі з його всесвітом Марвел. Радимо почитати “Одда та крижаних гігантів”.

Різдво – це час усій родині зібратися разом та … вбити жадібну тітку чи іпохондріка-дядька у боротьбі за спадок. 

Ну ще трошечки трупіііііів. Неймовірно, але факт: твори Агати Крісті, навіть ті, події яких не відбуваються на Різдво, чудово «заходять» на свята. Можливо, це через невеличку форму, і затишні британські маєтки, а можливо через те, що майже всі її історії так чи інак пов’язані із традиційно різдвяною темою – сім’єю. «Кривий будиночок», «Вбивство у Східному експресі», «Загадка Сіттафорда» (з діккенсівськими духами), «Різдво Еркюля Пуаро» та «Пригоди різдвяного пудинга» фантастично заходять під глінтвейн. 

А от щось невловимо різдвяне створив Деніел Гендлер, назвавши його «13 придибенцій», або ж «Лемоні Снікет: серія нещасливих подій». Театральна манера розповіді, колоритний оповідач, ніби виліплені з тіста та шоколаду декорації не випускають з цієї готичної казки, і тут екранізацію ми однозначно радимо.

Трошки різдвяної магії

Вистачає різдвяної магії у Пратчеттівському Дискосвіті. Мало того, що в нього є власний аналог Діда Мороза – Санта-Хрякус, та й інші книги як то трилогія про Мокріста Ліпвіга, «Колір магії», «Благі знамення», «Правда» приправить свята дрібкою найсильнішої магії підвладної людині – гумором. 

Якщо ви переконані, що фентезі це ну ваще не ваше, спробуйте познайомитись з Фанні Флегг. Українському читачеві вона відома перш за все як авторка «Смажених зелених помідорів», та наскрізь магічна книга з присмаком суму «Різдво і червоний кардинал» – круте поповнення на різдвяній полиці.

Різдво в Україні

«Олена та Аспірин» подружжя Дяченків  (дитя їхніх кращих років) – одне з небагатьох якісних вітчизняних філософських фентезі, що нагадувало б Діккінсівську «Різдвяну історію», якби Скрудж був радіоведучим і жив в одній із борщагівських хрущівок. 

Ще одне подружжя, Прохаськів, свою різдвяну казку «Хто зробить сніг» написали про багатодітну родину кротів. А Дзвінка Матіяш вибрала традиційних людин для своєї як зараз модно казати камінг-оф-ейдж тобто історії дорослішання, «Марта з вулиці Святого Миколая».

Для тих хто любить, як Едгар Аллан По, оповідання, які читаються за один келих, ну, тобто, чашку, є варіант – збірка «19 різдвяних історій» від купи відомих і не дуже українських авторів. Запитуйте в книгарнях свого міста!

Різдвяна література – вона про все. Про добро, пригоди, магію, тварин, людей, сім’ю, дружбу, їжу, подорожі, відкриття себе і світу. Про дитинство. Про диво. І про любов.  І поки весь цей перелік буде присутнім у людському житті – святкова література ніколи не вийде з моди. 

На цій оптимістичній ноті Цедра і Фоннація Продакшн закінчують перший сезон Неоліту.

Дякуємо, що були з нами! І попри все – не припиняйте вірити в дива. Вони ж у вас вірять. 

Cedra.Kiev.Ua та Фоннація Production

Де нас слухати:

Anchor

Spotify 

Apple Podcasts

Google Podcasts


Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар