«Криза середнього віку» – словосполучення, яке стало звичним та загальновживаним. Розлучився з дружиною, з якою прожив 20 років – криза середнього віку. Кинула роботу в банку і почала викладати йогу – криза середнього віку. Раптом не хочеш вставати з ліжка і не знаєш, в чому сенс твого життя…Ну, ви знаєте. Та реальність у тому, що найчастіше екзистенційна криза не чекає, коли вам стукне 45. Як це сталося з героєм роману Ерленда Лу «Наївний. Супер».
«Коли я бачу дорослого на велосипеді,
я не хвилююсь за майбутнє людської раси»
Герберт Уеллс.
Автоматичний підпис електронної пошти Ерленда Лу.
Синопсис
Криза «сенсу життя» накриває безіменного головного героя по досягненню 25 років. Він раптово, в один момент, усвідомлює, що живе не тим життям, яким хотілося б, не тим, яким мав би жити. Та на жаль, він не має жодного уявлення, чого саме хоче і як цього «чогось» досягти. Він захоплюється дитячими забавками, знайомиться з маленьким хлопчиком, говорить з гарним і поганим другом, налагоджує стосунки з братом і навіть знаходить дівчину. Та особливе захоплення викликає в нього книга про природу часу астрофізика професора Пола Дейвіса. Герой всерйоз починає розмірковувати над явищем часу, це вганяє його у справжній розпач, і він навіть пише професорові листа. Старший брат запрошує його в Нью-Йорк, сподіваючись, що поїздка відволіче героя від депресивних думок, і допоможе знайти «перспективу». За свій час у Нью-Йорку герой, здається, доходить певного дзену і як що і не знаходить сенс у житті, то стає до цього на крок ближчим.
«Читаю далі. А там чим далі, тим гірше. Пол каже, на час впливає сила тяжіння. Ото розійшовся, немає в людини почуття міри. Далі абсолютно без попередження заявляє, що на час впливає сила тяжіння і рух. Дивлюся на обкладинку книжки. Видавництво наче поважне. Мабуть, таки правду пише»
«Узагалі-то я хотів би стати тим, хто зробив би світ трохи кращим. Та я не впевнений, що це можливо»
«Я таки дійсно сумніваюся, що мені вистачить фантазії жити вічно»
«Ох уже ці люди! Вони ж повсюди. На вулицях, у парках, у крамницях, у хмарочосах. Чим вони всі займаються? По них же неможливо визначити, хто вони. Припускаю, що всі вони просто намагаються змусити речі циркулювати по колу. Функціонувати. Так само, як і ми, в Норвегії. Як і ви собі десь там, де б це не було»
«У нас у всіх є свої важкі часи. Дні, коли до нас закрадається безсенсовність і ми топимося у власному ж цинізмі та іронії. Дні, коли ми перестаємо вірити у кохання й у те, що наприкінці все буде добре. У такі хвилини почути тоненький, тремтливий дитячий голосок, який співає таку гарну пісеньку, було б справжнім спасінням».
Причини читати
Ерленд Лу вважає, що пише гумористичні книги. Неодноразово в інтерв’ю він говорив про те, що (на його думку) гумор дуже змінився за останні роки: раніше він був більш невинним і сміялися всі разом. Гумор був милим і зовсім не грубим. Зараз же невидиму межу перетнуто (у тому числі і межу приватності), почали сміятися над жорстокістю і грубістю. Тож саме повернення до наївності та доброти є незмінною метою його текстів. При цьому сам письменник вважає, що немає жодної теми в літературі, яку не можна було б розвинути з гумором, що він намагається зробити з «кризою сенсу життя» у «Наївний. Супер».
Ця книга (як і інші книги Лу) в більшості – автобіографічна. Ерленд стверджує, що у літературі йому важливо описати те, що пережив сам. Беручи за основу абсурдні, дивні і кумедні епізоди, він не переслідує філософську мету, а просто переказує те, що бачив і чув сам. Таким чином, Лу вважає, що його герої – люди, які з різних причин зляться на життя – найбільш вірогідно асоціюватимуться у читачів із ними самими.
Лу скептично ставиться до складних слів та довгих речень – для нього це театральщина. В одному з інтерв’ю він зізнавався, що шкільна література в Норвегії вганяла його в депресію (знайомо?) – вона тотально похмура, складна, серйозна. А він, натомість, зачитувався Дугласом Адамсом, завдяки якому зрозумів, що література може бути легкою і простою, сприйматись не як обов’язок, а бути в задоволення і водночас чіпляти кожного.
Ерленд – не сюжетник. Він не задумує сюжетні лінії наперед, і стверджує, що його ведуть газетні заголовки, події, випадкові думки або пісні, почуті на радіо. У «Наївний. Супер», як і в більшості своїх романів, він бере тривіального, нічим не особливого персонажа, поміщає його в певну ситуацію і дивиться, що з цього вийде. Проте така безсюжетністьне завжди може бути перевагою.
Думки членів клубу
«25 і нема куди себе діти. Це ж про мене!»
«Планувати і мріяти і планувати і робити – це різні речі»
«Герой начебто не пройшов момент соціалізації»
«Дорослим притаманно жити по інерції»
«Наївно, але не супер»
«Списки героя як щоденники – у них він максимально відвертий із самим собою»
«Вона змусила мене плакати, через оці епізодичні історії людської доброти»
«Вдала книга про прокрастинацію»
Знак питання
- Навмисно простий стиль письменника дратує чи навпаки полегшує процес читання?
- У героя депресія?
- Чи могли ви поставити себе на місце героя?
- На вашу думку, наскільки космополітичною є ця історія?
- Як можна пояснити захоплення героя книгою з фізики?
- Чи добре бути наївним?
- Що означає поняття «поганий» друг?
- Який сенс має складання списків для героїв, і що в цьому для нас, читачів?
- Чи знайшов герой у Нью-Йорку те, чого йому не вистачало?
Про автора
Норвезький письменник та сценарист Ерленд Лу (1969) відомий своїм специфічним навмисно спрощеним стилем викладу. Починав з легких гумористичних творів, а згодом перейшов на гостросоціальну сатиру та чорний гумор. Грав у театрі, працював журналістом, вчителем у школі, і навіть санітаром у психіатричній клініці.
Герої як дитячих, так і дорослих творів Лу всі зі своїми «заскоками». Їх можна назвати дивними та гротескними, проте сам письменник наполягає, що більшість описаних ним історій були взяті з життя, і він ніколи не пише про те, що не пережив сам або чому не був очевидцем.
Головні твори: для дорослих – «У владі жінки», «Наївний. Супер», «Найкраща країна у світі», «Переоблік», для дітей – «Курт та риба», «Курт, куди йдеш?», «Курт озвірів».
*Книжковий клуб «Клуб залюблених у книгу та…» збирається в останню п’ятницю щомісяця о 19:00 у книгарні «Небо». Участь за попередньою реєстрацією за телефоном: +380996263642, +380687007977. Вартість 50 грн. Пригощаємо чаєм та печивом.
Літературний модератор клубу Катерина Потапенко.
