«Жах який!» – сказав президент Франції та відомий поціновувач мистецтва Жорж Помпіду, побачивши макет майбутнього культурно-дослідницького центру, названого згодом його іменем. Третя за кількістю відвідувачів пам’ятка Парижа (після Лувра та Ейфелевої вежі) стала прихистком багатьох творів мистецтва і того, що іноді так називають. Фріда Кало, Жоан Міро, Анрі Матіс, Марк Шагал, Отто Дікс, Василь Кандінскій – імена, що прославили Центр і з року в рік продовжують приманювати все нові натовпи туристів та шукачів натхнення.

І ось, нарешті, майже через півстоліття після відкриття, колекцію Помпіду офіційно поповнять твори українських митців. 164 картини, фотографії, скульптури з’являться в коридорах Помпіду у 2022 році. 

Не те, щоб українського духу ніколи не було у центрі Помпіду, проте реальність (так, так, і навіть сьогодні) у тому, що дуже часто українських митців представляють закордоном як російських або радянських (як би не хотілось заперечити, та для західної частини світу умовний СРСР досі існує, і «всі країни у ньому» на одне лице). 

Аби виправити історичну несправедливість і просвітити нещасних французів, українські колекціонери з Харкова, Одеси, Києва, Українського клубу колекціонерів сучасного мистецтва (більшість з яких є конкурентами у галузі) благородно об’єднались з метою широким дипломатичним жестом довести, що українське сучасне мистецтво живе і квітне, і ніяк не менше за інших гідне виставлятися у провідних музеях світу. 

Людям не дотичним до сфери сучасного мистецтва імена Зенко Афтаназів, Юрій Когутяк, Володимир Шпільфогель, Борис Гриньов, Євгеній та Тетяна Павлови – навряд чи щось скажуть. Колекціонери невидимі у своїй роботі. Та саме їхні зусилля і наполегливість завершили кількарічні перемовини із Центром гучною перемогою української культурної дипломатії, що зробить для іміджу України в довгостроковій перспективі значно більше (на жаль, чи на щастя), ніж домовленості державних установ. 

Виставка творів, серед яких (звісно!) Олександр Ройтбурд, Стас Волязловський, Олег Мальований та представники Харківської школи фотографії (власне, 80% виставки складуть саме фотороботи) – це не самоціль проекту колекціонерів. Враховуючи дослідницьку, просвітницьку та мистецтвознавчу функції Центру Помпіду, паралельно із виставкою очікується проведення спеціального циклу лекційних програм, присвячених українському мистецтву, що (за очікуваннями колекціонерів) триватиме близько трьох років, і дозволить багатомільйонній аудиторії Центру, якщо не вивчити, то принаймні познайомитись із українським сучасним мистецтвом (і хоча б публічно заявити про факт його існування).  

Роботи для «дару» відбирали за оригінальністю та новизною ідеї. За словами колекціонерів – жоден з 164 творів не повторює іншого, вони є унікальними історичними документами, адже деяких митців держава не визнавала – вони жили богемним, проте далеко не казковим життям, яке, тим не менше, зумовило появу їхніх часто гостросоціальних, сюрреалістичних, драматичних творів. 

Спектр емоцій, викликаних від перегляду робіт, зачіпає всі нервові рецептори – від захоплення до відрази. Та, як сказав Лев Толстой: «Справжнє мистецтво має викликати емоції». Українське мистецтво в Помпіду емоції забезпечить. 

  • Володимир Наумець документація акції Знак на снігу 1982
  • Євгеній Павлов Із серії Тотальна фотографія 1960-1990
  • Роман Пятковка Із серії Шабаш відьом 1988
  • Сергій Солонський Із серії Самогонщики 2000
  • Ілля Чичкан відео Atomic Love 2003
  • Група Р.Е.П. відео Медіатори 2006-2012
  • Жанна Кадирова Секонд хенд СРЗ-2 2020
  • Стас Волязловський Дякую, що завітали до нас у гості 2016

Новину офіційно було повідомлено в рамках Міжнародного Форуму Колекціонерів Мистецтва, що проводиться з 7 по 10 липня у центрі сучасного мистецтва М17, в рамках проекту «Відкрита можливість: Українське сучасне мистецтво з приватних зібрань». 

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар