Київ Модерн-балет під керівництвом Раду Поклітару представив свою інтерпретацію класичної історії про карму, злочин і кару – двохактний балет за мотивами оповідання Олександра Пушкіна «Пікова дама» на музику Петра Ілліча Чайковського. 

Хто така Пікова дама?

Сюжет оповідання (і, відповідно, балету) доволі типовий для початку 19-го століття: бідний юнак хоче розбагатіти, через нього помирає людина, а потім її привид мститься йому, внаслідок чого юнак втрачає все, що встиг заробити, і закінчує життя у психіатричній лікарні.

Є легенда, що Пушкін цю історію вигадав не повністю, а надихнувся розповіддю свого товариша, чия бабка (вусата фея, княгиня Наталя Голіцина) дізналась секрет карт від напівміфічного графа Сен-Жермена і розказала онукові, а той зумів відіграти свій спадок (який перед тим проциндрив). 

Словом, 200 років тому такий сюжет заворожував читаючу публіку, адже щось схоже траплялось з ними у повсякденному житті (ну гаразд, може окрім привидів. Хоча….). Та наскільки актуальний він зараз? Чи зрозуміла ця історія сучасному глядачеві? 

Очевидно, Раду Поклітару також зважив це питання, і змістив смислові акценти, зберігаючи при цьому загальну сюжетну канву. Аби оживити доволі тривіальний сюжет, він додав більше «ефірного часу» графу Сен-Жермену, зробивши його ледь не головним героєм балету (більшість першого акту глядачі спостерігали за відвертими стосунками Сен-Жермена і графині, через що в голові настирливо звучало: «Уж полночь близится, а Германна все нет?!»). 

 «У нас в залі щодня грає оркестр мерців»

«Мені заважала опера Чайковського. Геніальна музика, але страшенно заважав текст», – каже Раду про те, чому довго відкладав ідею постановки. Київ Модерн-балет вже поставив всі існуючі балети Чайковського– «Лускунчика», «Сплячу красуню», «Лебедине озеро», а ось ідея з «Піковою дамою» відлежувалась тривалий час. На щастя, знайти застосування творчому задуму вдалося, і на відміну від одноактного балету Ролана Пети, версія Київ Модерн-балету має дві частини.

«В мене був страх, що ця музика буде сильніше будь-якої хореографії у світі»

Історія Шостої Симфонії, яка звучить у другому акті балету, сама по собі сповнена пліток, міфів і трагізму. Вона стала останнім великим твором композитора, і він називав її своїм «реквіумом», хоча й не збирався помирати, а навпаки пророкував собі ще довгий творчий шлях та анонсував нові задуми (Чайковський помер від холери, випивши в ресторані склянку некип’яченої води – shit happens). Ну а додатковим і скандальним приводом для популярності була присвята племіннику – Бобу Давидову, спадкоємцю композитора, яким він був захоплений в останні роки життя. 

Окрім традиційної для «Пікової дами», Шостої Симфонії Чайковського, Поклітару для першого акту обрав не менш відому Другу Симфонію, яку композитор написав, коли гостював у сестри у Черкаській області. Особливого шарму додає поскрипування музичного запису 1948 року, у виконанні симфонічного оркестру під керівництвом легендарного диригента Миколи Голованова (у 20-30-ті роки Голованов перейшов шлях чиновникам, нібито через консерватизм і пропагування «буржуазної музики» – хоча насправді йому просто не подобались «нові радянські опери» і він відмовлявся їх ставити – через що почалась справжня травля і ряд звільнень диригента з посад). 

«Моя гра буде на сцені»

Як і в інших постановках Київ Модерн-балету місце подій не обмежується сценою і за допомогою засобів «додаткової» реальності розігрується окремий спектакль. Зйомка «зі стелі», проектування на стіну, ну і звісно використання дзеркала-порталу – традиційно викликає вау-ефект. Стилізація історичного костюму від Дмитра Куряти була влучною до деталей: чого були варті костюми Трійки, Сімки і Туза із малюнком справжньої «рубашки» на спині, як у традиційних старовинних гральних карт! Також нашу редакцію особливо зацікавило: як у героїв не падали перуки? 

Натомість хронометраж дещо вибив з колії – 22 хвилини першого акту проти 47 хвилин другого. Попри доволі довгу експозицію із графинею та Сен-Жерменом у першому акті, після того, як опустились завіси, не хотілося вставати зі стільця, бо відчуття незавершеності та обірваності не покидало. А от друга частина (можливо через контраст з лаконічністю першої) здалась дещо «рондо»: дорога Германна вниз могла бути і коротшою. 

Традиційні підтримки в стилі фігурного катання, завмирання у вигляді картин епохи Ренесансу, візуальне, фізичне падіння героя (цього разу Германна з ліжка), вдале використання реквізиту, масові сцени – все це як завжди на висоті, але від Поклітару завжди чекаєш рішень, після яких хапаєшся за серце. Можливо, серце скам’яніло, але попри яскраву і вартісну постановку, не билося так сильно, як під час тих же «Дощу» чи «Вгору по річці». 

Оригінальна кінцівка із монеткою – неймовірно вдале візуальне і змістове рішення (проспойлерили вам все на світі!). Історія Германна у Пушкіна закінчується словами «тройка, семерка, туз! Тройка, семерка, дама!», у Поклітару ж він мов зачарований крутить монетку, і глядач нібито чує (хоча насправді лише уявляє), що герой бурмоче саме ці слова.

Радимо ознайомитись з афішею Київ Модерн-балету. Зробити це можна тут: https://kyivmodernballet.com/theater/afisha/

На балеті була Катерина Потапенко

Фото: Настя Телекова 💚

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар