Дивлячись на старі фото чи портрети ми часто намагаємось уявити, про що думала людина на зображенні, ким вона була, про що мріяла, і якою могла бути в спілкуванні. Світлини в альбомі «Україна та українці» художника та етнографа Івана Макаровича Гончара, чиє ім’я носить Національний центр народної культури, розповідають історію не лише особистостей. Близько 6 тисяч (!) фотографій із підписами документують спосіб життя, вбрання, стиль, культурний код різних регіонів України. Документують традицію.

MIR&CO PRODUCTION разом зі спеціалістами Музею Івана Гончара вибрали лише 8 світлин і за допомогою магії оживили їх і перенесли в сьогодення. Будь-хто може уявити себе у світі Гаррі Поттера і подивитись живі фото в Інстаграмі музею

А Cedra, переглянувши всі, вирішила зупинитись на своїх фаворитах!

«Конотопські кобзарі-аматори» або труднощі сумського стартапера 

Оригінальне фото – студійне постановочне, зроблене в Конотопі, Сумської області, у 1926. Місцеві кобзарі-аматори (так, принаймні, їх підписав у альбомі Іван Гончар) вдягнені в міські костюми, з-під яких видніються сорочки, оздоблені вишивкою. Відтворюючи фото і створюючи історію автори проекту керувались вказівками фахівця-діалектолога, тож у відео можна почути діалог щодо труднощів заснування стартапу в Конотопі на полтавському говорі середньонаддніпрянського діалекту. Відео стало фаворитом завдяки як завжди помітній грі Івана Шарана і життєвому гумору сюжету, близькому, зокрема і редакторам Cedra 😊

«Танець» або курс молодої стюардеси

Світлина із романтичною назвою «Танець» була зроблена у 1940-х роках у селі Любарці,  Бориспільського району (ви розумієте, чому стюардеси, так?), Київської області. На ній танцюють Олена та Марія, вдягнені у місцеве традиційне святкове вбрання. Коментуючи одяг дівчат, дослідниця «Музею Івана Гончара» Олександра Сторчай зауважила, що сорочки не домоткані, а пошиті з мануфактурної (купленої) тканини, що зазвичай свідчило про певну заможність, адже дозволити собі купити тканину могли не всі. Ще одним аргументом щодо статків, є «рясні» спідниці на фото – адже чим більше тканини – тим багатшим і дорожчим було вбрання. Дівчата явно слідкували за модою, так як взуті не в традиційні високі шнуровані черевички, а відкриті туфлі, ще й у поєднанні  з білими шкарпетками (модним трендом того часу). 

Сюжет, обраний для відтворення фото, звісно ж, пов’язаний із місцем зйомки. Знімальна група уявила, як міг би проходити краш-курс молодої стюардеси з Любарців, а експерти музею спробували максимально наближено відтворити образи героїнь оригінального фото. 

«Дівчина Марія з парубком Марком» або коуч з Михайлівки 

Це постановочне фото було зроблене у 20-х роках, у селі Михайлівка, Вінницької області. За ним можна прослідкувати, як під впливом міської моди формується новий силует чоловічого вбрання – коли сорочка заправлена в штани. Дівчина теж, очевидно, слідкувала за модою – замість традиційного для регіону поясного вбрання – обгортки (незшитого прямокутника), на ній пошита з фабричної тканини спідниця. Та загалом вбрання обох героїв та орнамент вишивки характерний для Східного Поділля.

Персонажі «реконструйованого» фото коуч та його підопічна говорять між собою з урахуванням особливостей місцевого діалекту. Найцікавішим редакції здалось слово «вурдитися» – кривитися, робити «кислу міну». 

Решта живих фото підкреслює оригінальність та унікальність різних регіонів України за допомогою якомога точнішої реконструкції історичного вбрання та відтворення акторами місцевих діалектів, і однозначно варті перегляду. Це Буковина і історія про натхнення у майстерні дизайнера, Івано-Франківщина і бджоляр-музикант, Житомирщина та місцеві Амелі, Чернівецька область з хіпстерськими закладами харчування тощо. 

У рамках спільного проекту «Жива традиція», створеному Музеєм Івана Гончара та MIR&CO PRODUCTION, за фінансової підтримки УКФ,  з’явилися не лише реконструкції фото, а й документальний фільм «Жива традиція». У ньому представники культурної спільноти, чиї долі пов’язані з популяризацією культурної спадщини та народної традиції, діляться своїм досвідом та мотивацією, і вкотре переконують, що традиція ніколи не втратить актуальності. 

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар