Для кого існують музеї? Питання без зірочки – звісно, для всіх і кожного. Але чи для всіх музеї доступні? Чи всі можуть роздивитися кожен експонат у залах? Чи враховуються усі потреби відвідувачів? Якщо ні, то Музей Ханенків точно на правильному шляху. У наявності: інклюзивний сайт, ряд програм для відвідувачів із найрізноманітнішими запитами, а відтепер ще й тактильні копії експонатів, до яких може буквально доторкнутися кожен.

Наша редакція поспілкувалася із Ганною Рудик, заступницею генерального директора музею з освіти та комунікації, та Катериною Гоцало, провідна наукова співробітниця музею, кураторкою проєкту “Тактильні копії шедеврів світового мистецтва та інші засоби доступності для Музею Ханенків”

Ганна Рудик, заступниця генерального директора

Я веду історію інклюзивної роботи в Музеї Ханенків з 2008-2009 років, коли музей почали регулярно відвідувати групи слабозорих дітей. Стало ясно, що спростити дитячу екскурсію, обравши найбільші, найпомітніші музейні об’єкти – недостатньо. Потрібно вміти коротко, просто, точно і цікаво описати, потрібно мати тактильний матеріал і часто переключати сенсорні канали та режими взаємодії дітей з гідом, колекцією, між собою. Одним словом, що це  – окрема наука і мистецтво, якому потрібно вчитися. 

Пошуки знання призвели до потреби акумулювати в музеї різнопланових фахівців з навчання та спілкування з дітьми з інвалідністю та саму цільову аудиторію – дітей, їхні родини та відповідні спільноти. Так у 2013 році ми організували перший всеукраїнський семінар з музейної інклюзії «Особливі діти в особливому просторі», який об’єднав 60 учасників: корекційних педагогів, психологів, соціальних працівників, активних музейників та батьків.

Інклюзивні програми музею

Результатами цього семнінару для нас, Музею Ханенків, стали 2 програми: «Музей гуртує» – соціалізація та створення мікрокосму довкола людини з інтелектуальними порушеннями та «Трамплін» – освітня програма занять для дітей та дорослих з інтелектуальними порушеннями. Чому почалося саме з цього напряму? Це просто випадок. Нам пощастило тоді зустріти зацікавлених ресурсних партнерів: вчительок дитячого СНВК «Мрія» Деснянського району Києва та фахівчинь Благодійного товариства «Джерела», яке опікується дорослими людьми з ментальними порушеннями. Програма «Трамплін» працює в музеї до цього часу, хоча, звісно, її змістовне й методичне наповнення змінилося.

Для поширення набутого досвіду та цінностей інклюзії у 2015 році музей у співпраці з батьківською спільнотою «Ми разом!» організував 4 вузькофахові тренінги для музейників Києва з методики роботи з людьми різних типів інвалідності (зір, слух, інтелект, опорно-рухові порушення). Продуктом цього навчання в Музеї Ханенків стала нова музейна програма «Мій добрий дракончик» – ігрові та творчі заняття з родинами, які мають дітей з аутизмом, дітей з синдромом Дауна або з іншими ментальними порушеннями. Особливістю цих занять став дуже персоналізований формат, «заточений» під тих дітей та родини, які зібралися на занятті. Саме з досвіду «Дракончика» з часом виникла структура заняття постійної програми «Музейхане: інклюзивна майстерня для родин», яка вже другий рік працює в музеї.

Чому питання доступності є пріоритетним для музею?

Я вважаю, що ми, працівники музеїв, є відповідальними перед тими людьми, з якими живемо в один історичний час. Відповідальні за їхній доступ до ресурсів нашого музею. Тому ми не маємо права відкладати  питання інклюзії і доступності на потім. Зокрема, це стосується людей з інвалідністю, права та інтереси яких порушуються в багатьох сферах. Доступ до культури потрібно надавати, забезпечувати, створювати зараз – для тих, хто зараз живе. 

З інклюзивної роботи, чому саме тактильні копії? Чи можна їх використовувати у звичайних екскурсіях? 

Звісно, не лише тактильні копії. Проєкт для незрячих людей – це третій великий проєкт з інклюзії за останні 3 роки. Попередні – інклюзивний вебсайт за найвищими міжнародними стандартами доступності (2019) та розробка підходів роботи з людьми з ментальною інвалідністю (2020).

Тактильні копії, а також методика аудіодискрипції – дві черепахи, на яких тримається сьогодні музейна інклюзія людей з порушеннями зору. Такий собі хард і софт, допоміжні матеріали та  спеціальні знання/навички освітян.

Я постійно наголошую на тому, що бенефіціарами, вигодоотримувачами в цій ситуації стає значно більше людей – майже всі відвідувачі із цікавістю мацають тактильні моделі. Музей – традиційний, принаймні – це територія тактильної депривації. Адже експонати чіпати не можна. Проте, є багато людей, особливо діти, яким складно витримувати цей сенсорний голод. Тому на дитячі екскурсії та заняття ми завжди беремо з собою багато різних матеріалів, які можна і цікаво мацати, насамперед це матеріали, з яких виготовлено твори мистецтва: фрагменти мармуру, слонової кістки, порцеляни, килимки, бронзові речі. Це все, звісно, не музейні предмети, а дібраний навчальний матеріал, який не має історичної чи мистецької вартості. Але він має велику інформаційне значення. Бо коли є сенсорна інтеграція, коли пізнання відбувається декількома каналами – тоді ці знання глибше і якісніше засвоюються.

Велику перевагу у досвіді музею мають від тактильних моделей відвідувачки та відвідувачі з ментальною інвалідністю, зокрема з труднощами у розумінні інформації. Тактильний канал дуже допомагає сприйняти вербальну і візуальну інформацію. 

Та навіть суто психологічно, емоційно: замість однозначного «просимо не чіпати предмети в музеї»,  ми говоримо людям «в музеї є дуже цікаві предмети, які можна буде помацати!». Це завжди додає драйву.

Чому саме ці експонати обрані для створення тактильних копій?

Ми не можемо заповнити музейні зали копіями експонатів. Баланс простору, виділеного в експозиціях для таких предметів – дискусійна тема. Ми в Музеї Ханенків багато про це говорили. Є пропозиція, виділити для копій окрему залу чи її частину. Я ж переконана, що ці речі, нехай всього декілька, мають бути всередині експозиції, у всіх на виду. Таким чином усі люди, які прийшли до музею, отримують меседж: люди з інвалідністю важливі для суспільства. Дехто, може, замислиться про це вперше саме в музеї.

Тож ми розмістили в експозиціях музею декілька копій ключових експонатів. Що розуміється під «ключовим експонатом»? Музей Ханенків – музей світового мистецтва. Не лише європейського, з історією якого більшість наших гостей бодай трохи знайомі, але й азійського, про яке майже нічого  не вчать ані у школах, ані на базових курсах вишів. У 90 % випадків освітньої роботи в азійській частині наше завдання полягає в тому, щоб дати основи знань про культуру та допомогти людині упорядкувати різнорідні фрагменти знань, уявлень та, часто, стереотипів довкола певної надійної смислової структури. Це, насамперед, і зумовило вибір експонатів для стаціонарних – розміщених постійно у залах – тактильних копій. Скульптурна «Голова Будди» та ісламський кахель з каліграфією та розписом – предмети, які можуть розкрити низку найбільш сутнісних змістів культур буддизму та ісламу. Також, для нас мало значення, що обидва ці твори мистецтва керамічні – адже матеріалом тактильних моделей також є кераміка. Можна точно відтворити ефекти фактури, та й сам матеріал за температурою та твердістю є дуже близьким до матеріалу оригінального твору. 

Нам дуже пощастило з партнерами у цій співпраці – майстерня «Sakhno art» – не просто класні фахівці у мистецтві кераміки, але й мають власний досвід інклюзивної роботи з незрячими майстрами. Їм нічого не потрібно пояснювати, вони абсолютно «в темі».  

Трохи іншими критеріями визначався добір предметів для переносних тактильних копій. Це – аркуші з високоякісного пластика, на якому рельєфом створено зображення. Залежно від теми екскурсії та обсягу групи, гід добиратиме декілька потрібних копій і, в слушний момент, роздаватиме незрячим та або слабозорим людям – для ознайомлення з предметом, про який мова. Для цієї роботи наразі виготовлено півтора десятка копій предметів, найбільш цікавих, контекстуально ресурсних, про які можна розповісти багато історій.  Крім цього, є ідеї, як ще можна використовувати ці тактильні матеріали, наприклад, у творчих заняттях для дітей.

Сьогодні зранку я вперше побачила вже готові «мобільні» тактильні копії, які на наше замовлення виготовила «Безбар’єрна Україна». Це просто бомба. Методично доцільно, технічно якісно та принадно на вигляд і дотик.


Якщо  кураторкою напряму і ведучою занять для людей з ментальною інвалідністю є я, то роботу, адресовану людям за порушеннями зору, курує моя колега Катерина Гоцало. Цей напрям структурувався як окремий у 2018-2019 роках. Зараз ми маємо постійну програму для незрячих та слабозорих дітей і дорослих. Катерина професійно опанувала методику аудіодискрипції, яка є універсальним інструментом для навчання та спілкування з незрячими людьми. Для збагачення музейного досвіду людей з порушеннями зору у 2019 році було створено і розміщено в постійній експозиції першу тактильну копію оригінального твору мистецтва – італійського скульптурного портрета жінки 15-го століття. Минулого року музей прийняв для реалізації розроблену Катериною Гоцало «Комплексну програму послуг для людей з порушеннями зору 2021-2023», важливим етапом утілення якої є цьогорічний проєкт «Тактильні копії та інші засоби доступності музею для людей з порушеннями зору», що реалізується на кошти Українського культурного фонду. 

Катерина Гоцало, кураторка проєкту

Чи до всіх експонатів можна створити тактильні копії?

Загалом, всі експонати можна зробити тактильними. Але наскільки якісно – це інше питання. Справа у тому, що тактильно предмети сприймаються інакше. Якщо ми відтворимо всі деталі, що наявні, наприклад, на килимі зі складними візерунками – тактильну копію буде складно зрозуміти, розібрати, розпізнати різні елементи.

У техніці кераміки ми відтворювали ті шедеври колекції Музею Ханенків, які й самі є керамічними. Таким чином, людина може відчути навіть фактуру оригінального виробу. Деталі у цих творів мистецтва – доволі великі, отже їх легко вивчати тактильно.

Щодо пласких зображень – їх також можна зробити тактильними. Однак в більшості випадків деякі елементи варто буде спростити, гіперболізувати або взагалі прибрати. Над цим мають працювати професійні адаптор(к)и, які підкажуть, що відволікатиме незрячу або слабозору людину під час розгляду тактильної копії або що буде незрозумілим на дотик. А під час екскурсії музейний співробітник/ця розкаже більше про твір мистецтва, описавши, за необхідності, деталі, яких бракує на тактильній копії.

Аби відтворити пласке зображення (наприклад, картину), використовують різні фактури, що позначать фігури, плани, деталі, контури. Такий спосіб дозволяє робити легкі тактильні копії з пластику, рельєфність яких можна відчути тільки торкаючись. Інший спосіб відтворення плаского зображення – підняти кожний із планів на різну висоту. Але, як правило, такий спосіб відтворення робить тактильну копію більш габаритною, громіздкою. Тому ми використовували перший спосіб відтворення зображень у копіях.

В будь-якому випадку, огляд тактильної копії краще поєднувати із друкованою чи усною аудіодискрипцією – описом візуального аспекту твору мистецтва, простору, дії.

Скільки коштує виготовлення копій?

Керамічні тактильні копії двох творів азійського мистецтва для постійної експозиції музею

Копії створювала гончарна студія «Sakhno art», яка раніше вже співпрацювала з музеєм та подарувала керамічну тактильну копію рельєфного портрету італійського майстра ХV століття. Для цього проєкту вони виготовили кожну з тактильних копій за 7 тисяч гривень. Фактично, це покрило лише витрати на використані матеріали – робота ж майстрів-керамістів була волонтерською.

Окрім копій були також виготовлені:

  • Інформаційні таблички до керамічних тактильних копій, дубльовані шрифтом Брайля, коштують близько тисячі гривень за штуку. 
  • Дві мнемосхеми (тактильні мапи музейних приміщень) коштували близько 10-ти тисяч гривень.
  • Спеціальні підставки для розміщення керамічних тактильних копій та мнемосхем. Їх макет розробив професійний архітектор та художник Олексій Нашивочніков. За задумом, підставки мають бути максимально зручними для користування будь-ким, незалежно від фізіологічних особливостей. Виготовлення п’яти таких підставок коштувало близько 170-ти тисяч гривень.

Всі вищезгадані вироби будуть перманентно знаходитися в музейних залах. Однак ми прагнули розробити і переносні тактильні копії, що використовуватимемо під час спеціалізованих екскурсій для незрячих та слабозорих людей.  Ми замовили 7 комплектів, в кожному з яких – по 17 тактильних копій різних творів мистецтва. Це дозволяє в майбутньому розробляти різні тематичні екскурсії для незрячих та слабозорих людей. Одразу всі учасники/ці групи зможуть одночасно оглядати тактильні копії. Загалом, 7 комплектів вартували близько 170-ти тисяч гривень. Усю пластикову продукцію в рамках проєкту розробляв та виготовляв Ресурсний центр «Безбар’єрна Україна», що співпрацює з професійними адапторами. 

В рамках проєкту «Привіт/media&production» створює відеоролики для поширення нашого досвіду.

Завдяки фінансуванню Українським культурним фондом та Zagoriy Foundation на проєкт було виділено близько 550-ти тисяч гривень.

В умовах пандемії

Матеріали, з яких виготовлено усі предмети (пластик, кераміка, метал), легко піддаються очищенню. Пластикові тактильні копії очищуємо після кожної екскурсії. Тактильні копії в експозиції музею доглядачки протирають засобами для прибирання декілька разів на день. 

Отже, редакція Cedra вирушеє в музей, щоб із чистою совістю доторкнутися до предметів у експозиції, а саме – до їхніх тактильних копій.

Фото: Руслан Сингаєвський

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар