Суперечка, що ж краще – книга чи екранізація – іноді ще складніша, ніж дилема про курку і яйце. Так і з Чарльзом Діккенсом вийшло – хтось терпіти не може його книжки, вважаючи їх битовухою та чорнухою, але із задоволенням дивиться «Різдвяну історію», а інший обливає все під грифом «за мотивами романів Діккенса» праведною критикою, але називає дитину Олівером. Минулорічна екранізації «Девіда Копперфілда» Армандо Іонуччі ще до виходу на великий екран супроводжувалась скандальним флером, та врешті, єдине скандальне, що в ній було – це її абсолютна недоречність. І хоча рейтинг фільму не падає нижче 6.0, проте цьому сприяють виключно прізвища Суінтон, Лорі, Каппальді та Вішоу у акторському складі. Редакція Cedra  вирішила виправити несправедливість і згадати кілька справді вартісних екранізацій творів улюбленого мізантропа, які якнайкраще підійдуть для перегляду довгими зимовими вечорами. 

Крихітка Дорріт, 2008 

Не найпопулярніший, проте, напевно, найромантичніший з творів Діккенса прекрасно втілили на екранах майстри міні-сералів – ВВС. 

Історія Попелюшки, що розгортається на фоні знайомої Діккенсу не з чуток податкової в’язниці. Метью Макфейден якомога краще підходить на роль благородного (у прямо таки непристойному ступені!) лицаря Артура Кленнема, який рятує день, а миловидна і на той момент ще зовсім невідома Клер Фой – викликає непідробне співчуття у ролі Емми Дорріт. 

Але у будь-якій історії є і антагоніст, а у цій – не просто антагоніст, а Енді Сьоркіс! Вічний Голум у ролі зловмисника Ріго настільки органічний, що коли усміхається на екрані та дивиться у камеру, ви мимохіть обертаєтесь. Є і приємний бонус для любителів «Доктора Хто» – одразу кілька докторовців у ролях другого плану – Фріма Аджеман та Артур Дарвілл (Марта та Рорі відповідно). Так, так – ВВС – британська комуналка. 

Та окремої уваги заслуговує саундтрек до серіалу від композитора Джона Ланна, відомого співпрацею з серіалами «Абатство Даунтон», «Ходячі мерці», «Біла королева» тощо. 

Мораль байки – типова діккенсівщина: у якій ситуації не опинилася б людина – вона лишається собою і проявляє лише ті якості, які були притаманні їй завжди. 

«Кому пророковано з нами зустрітись у житті, з тими ми неодмінно зустрінемось, якими  б складними і далекими шляхами не йшли вони; і як нам назначено вчинити з ними, або їм з нами, так все і станеться» 

Холодний будинок, 2005 

Один з найбільших за об’ємом і найтрагічніших за змістом романів Діккенса найперше привернув увагу тих самих ВВС у 1959 році. Надалі невтомні екранізатори випустили ще дві телеверсії, і мова піде про найсучаснішу з них.

Актори гідно втілили персонажів, костюми бездоганні, атмосфера відповідна. Можливо, цей телепродукт здастся трохи затягнутим, але і в цьому адаптація максимально відповідає оригіналу. 

Але все гарне і погане, сюжет і акторську гру, саундтрек і костюми затьмарить Джилліан Андерсон у ролі Гонорії Дедлок. Трошки незвично бачити Скаллі у образі рокової дами. Хоча кам’яний вираз обличчя і трагічну покірність долі, зверхній погляд і гарний смак Джилліан проносить через усі ролі. Ця – не виключення. І звісно надзвичайне виконання ролі Джарндіса Денісом Лоусоном змусить вас дивуватися – як Естер могла обрати не його, і водночас захоплюватись його казково дурнуватим благородством. 

Цей продукт ВВС також може похвалитись зірковим складом – на другорядних ролях (але ключових у сюжеті) – незворушний Чарльз Денс, чарівна і зовсім юна Керрі Мілліган і вибухова Кетрін Тейт. 

І знову це історія про те, що потрібно говорити про свої почуття, і не боятися зізнатись у помилках. Люди можуть виявитись не такими жорстокими, як ви про них думаєте.

«За вицвілими, брудними ставнями та фіранками, на верхніх поверхах та мансардах, більш чи менш вдало ховаючись під фальшивими іменами, фальшивим волоссям, фальшивими титулами, фальшивими коштовностями і фальшивими біографіями, ціла колонія бандитів спить праведним сном».

Великі сподівання, 2012 

CREATOR: gd-jpeg v1.0 (using IJG JPEG v62), quality = 91

Найбільш екранізований твір Діккенса. Можна порівняти кілька адаптацій, і у кожній є як огріхи, так і позитивні сторони. Не можна не відзначити сьому за рахунком з Хеленою Бонем-Картер та Холлі Грейнджер у головних ролях. Технічно, у головній ролі – Джеремі Ірвін. Але…справді? Так, персонаж Піпа у книзі теж не блищить харизмою – він кидається з боку в бік, змінює свою думку, помиляється, опиняється на різних сходинках соціальної драбини – він жива людина, звичайний хлопчик. Та саме цієї живості, справжності і не вистачило екранізації…від кого б ви думали? ВВС.

Окрім красуні Холлі у ролі зверхньої Естелли і абсолютно божевільної міс Гевішем у виконанні Бонем-Картер, акторський склад порадує Ральфом Файнсом, Джейсоном Флемінгом, Саллі Гокінс та іншими. 

До речі, у екранізації цієї ж контори, яка вийшла за рік до цієї, міс Гевішем також була на висоті. У виконанні… (знову) кого б ви думали? Джилліан Андерсон! Ще одна несподіванка від ВВС. Піп у версії 2011 такий само малохольний як і його наступник, але в рукаві кастинг-директора все ж таки був один приємний бонус у вигляді Гаррі Ллойда у ролі Герберта Покета. Чому бонус? Не лише через гідну гру, звісно, а через прямий зв’язок із Діккенсом – адже він його пра-пра-правнук. Ну і не можна не згадати про Девіда Суше. Хоча, щойно він з’являється на екрані, вам здається, ніби він зараз збере усіх героїв у одній кімнаті і скаже, що знає, хто вбивця, а потім піде під музику з «Пуаро».

З двох зіркових складів, якщо немає часу оцінити обидва, варто братися все ж за версію з Бонем-Картер. Вона виглядає багатше і ближче до оригінального тексту. 

«Ось так все життя ми робимо боягузливі і негідні вчинки, озираючись на тих, кого зневажаємо»

Різдвяна історія а.k.а. Різдвяна пісня у прозі, 2009

Кінолюбителі діляться на два види – ті хто любить Джима Керрі і ті, кого він бісить. У цій екранізації зовнішність, міміку і голос Ебенезеру Скруджу подарував саме він. До речі, не лише Скруджу, а й усім трьом привидам Різдва. Окрім Керрі у фільмі засвітились також Колін Ферт, Гері Олдмен та Робін Райт Пенн. 

Це 3D фільм з використанням технології захоплення руху. Для Роберта Земекіса, а саме він і взявся за екранізацію, це був третій подібний проект (після «Полярного експресу» та «Беовульфа»). 

Перед переглядом варто глянути на фото акторів, які зіграли героїв – так буде легше сприймати картинку. Зацініть графіку, яка не така вже й погана як на 2009 рік. Близькість до тексту також не може не радувати. А для найпросунутіших у фільмі розкидані численні відсилки – до Террі Пратчетта, фільмів Земекіса, трилогії «Назад у майбутнє», і (несподіванка!) Чарльза Діккенса. У цій версії «Різдвяної історії» – день народження Скруджа 7 лютого, як і його літературного батька. 

«Ніяке тепло не могло його обігріти, і ніякий мороз його не пробирав. Найгрізніший вітер не міг бути зліше за Скруджа, найлютіша хуртовина не могла бути такою ж жорстокою як він, найпроливніший дощ не був таким нещадним»

Діккенсіана, 2015-2016

І нарешті. Черговий пекельно несправедливо закритий шедевр від ВВС. Вони розщедрились лише на один сезон, але, як з багатьма шикарними, але надто дорогоцінними проектами – вирішили на цьому зав’язати. «Діккенсіана» відрізняється від усіх інших екранізацій Діккенса. Бо це не екранізація Діккенса. Точніше, не зовсім вона. Діккенсіана це, швидше, світ героїв Діккенса. Ще не божевільна Міс Гевішем з «Великих сподівань» та Гонорія (ще не Дедлок) з «Холодного будинку» – кращі подруги. Олівер Твіст з однойменного роману тусується поруч із баром, де напиваються Біл Сайкс, капітан Хоуден та Сайлас Вегг, а Скрудж та маленька Нелл живуть на одній вулиці.

Діккенсіана це повість про те, що було з героями Діккенса до тих історії їхніх доль, про які ми можемо прочитати. Словом, це пріквел одразу до всіх романів Діккенса. 

Зберігши канву розповіді, характери героїв, геніальні (вони справді заслуговують) сценаристи представили свою версію подій у додіккенсівський період життя персонажів. Що довело їх до тих сюжетів, які вони проживають на сторінках книжок класика? Подивіться і дізнаєтесь. Не будь Діккенс таким снобом – він би оцінив. 

Нехай акторський склад не такий іменитий, як у згаданих попередньо екранізаціях, але тут всі без винятку неймовірно справились зі своїми ролями. Особливо хочеться відзначити персонаж та актора, який його зіграв – Джозефа Куінна (це ім’я нікому ні про що не говорить, не лише вам) у ролі Артура Гевішема. Цей персонаж не фігурує в оригінальному тексті – ми знаємо лише, що він спився і помер. А ось сценаристи зробили його ледь не головним антигероєм усього серіалу. Хоча усі історії між собою пов’язує не він, а інспектор Баккет (персонаж «Холодного будинку»). Власне, і сама історія починається з того, що він приїздить розслідувати вбивство того самого Джейкоба Марлі, привид якого пізніше явився Скруджу. 

Ця каша за рецептом Діккенса прийдеться до смаку як лютим читачам (як ми), так і любителям серіалів, які нічого не знають про світ Діккенса. Але будьте готові після перегляду йти в бібліотеку – вам точно захочеться дізнатись, чим воно все ж таки скінчилось. 

«Є брехня, на якій люди, як на світлих крилах, піднімаються до небес; є істина, холодна і гірка…яка приковує людину до землі свинцевими ланцюгами»

Читала і дивилась Діккенса Катерина Потапенко

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар