Наша уява і досі на словах «книжковий клуб» малює приблизно таку картину: жінки за сорок, сидять у колі, обговорюють любовний роман десь хвилин десять, а далі їх більше цікавить Шардоне, ніж Шатобріан.  Численні кіно і телефільми, а також, часом, і самі книги, допомогли цьому стереотипу глибоко пустити корені у суспільній свідомості. Варто лише згадати, нехай і не найхудожніший, але дуже навіть приємний фільм «Життя за Джейн Остін», знятий за однойменним романом американки Карен Джой Фаулер. Пригадайте слоган фільму: «Тобі не обов’язково читати книги, аби бути в клубі». У цьому є частинка правди. У іншій книзі по темі – «Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння» Шеффілд та Берроуз – клуб існує у якості фактично єдиної можливості героїв поспілкуватись. Так, і таке буває також. Проте, напевно, на цьому всі збіги з реальними книжковими клубами закінчуються. 

Повернемось на кілька століть 

Усе почалося майже чотири сотні років тому, на кораблі, що прямував до берегів новоспеченої землі обітованої – Америки (несподівано, чи не так?). Потяг до знань, ось що підштовхнуло релігійного лідера Енн Хатчінсон організувати жіночий дискусійний клуб для обговорень Біблії (ну звісно). І все той же потяг до знань, взаєморозуміння та саморозвитку штовхає читачів по всьому світу доєднуватись до книжкових клубів сьогодні. 

Не дарма перші книжкові клуби і справді були виключно жіночими. Для більшості вони були єдиним ковтком хоча б якоїсь освіти. У часи, коли просто читати щось могли лише обрані, такі обговорення здавались чимось надзвичайним та дуже бажаним.

Здається, всі чули ім’я Бенджаміна Франкліна. Багато хто може сказати хто він, деякі навіть знають, коли жив і чим запам’ятався. Але одиниці згадають про те, що Бен у 1727 році організував філадельфійський книжковий клуб, 12 членів якого щотижня збирались на обговорення актуальної літератури, преси та наукових відкриттів. 

До Французької революції у мадам та місьє також вважалось модним збирати еліту на обговорення поезії, читання і розігрування класичних п’єс і власних творів. Така розвага набула форми салону. Звісно ж, лише для певних прошарків суспільства, так як за переконанням, що поділялось у 18-му столітті усіма, а у 21-му багатьма – освіту потрібно мати далеко не кожному. З революцією справа затихла, та пізніше відродилась у формі тих самих салонів (згадаймо хоча б Гертруду Стайн), і для тієї ж еліти. 

Клуби з ХІХ століття

У ХІХ столітті книги стали не просто популярними, а зайняли серйозну позицію у комерційній сфері, породив таким чином появу книжкових клубів, ініційованих видавництвами та книжковими магазинами. З 1866 року і досі існує клуб обговорень в Квінсі «Друзі-порадники». 155 років, друзі!

І не варто думати, що лише в жінок був потяг до саморозвитку. Джентльменські читаючі клуби також отримали популярність у кінці XIX століття, а пізніше і флер консультативних бізнес-зустрічей. 

За статистикою в США (країні з одним із найбільших внутрішніх книжкових ринків) на сьогодні нараховується близько 5 млн людей, які називають себе членом того чи іншого книжкового клубу. 70 % з них жінки. 

Одним з найуспішніших піарників книжок у сучасному  світі стала (барабанний дріб!) – Опра Вінфрі. Її телешоу «Книжковий клуб Опри» за 15 років існування зробило справжніми зірками багатьох письменників і принесло величеньку вигоду американським видавництвам. Найбанальніший, але і найяскравіший приклад – це поява у списку порад для прочитання від Опри – «Анни Кареніної». Таких тиражів Толстой не бачив з часів першої публікації. І ось, усього лише через те, що Опра згадала про книгу у своїй передачі 2004 року, Толстой міцно зайняв місце у списку бестселерів. Кажуть, що й кіношки про Анну американці і англійці почали тоді ж знімати, і у «штатській» шкільній програмі з літератури різко почали з’являтись російські прізвища. 

Коли шоу скінчилось, Опра перенесла свій клуб у онлайн формат, «книжковий клуб 2.0», і він досі робить комусь тиражі. 70 найменувань книжок, які з’являлись у шоу Опри, були розпродані загальним тиражом 55 мільйонів копій. 

Та не лише вона вразила аудиторію вмінням читати і читати багато – Різ Візерспун, Девід Боуі, Марк Цукерберг, Флоренс Уелч  (Florence + The Machine) також створили подібність книжкових клубів, щоправда, ці хлопці й дівчата одразу взялися за онлайн платформи. Візерспун розповідає про книги, які їй сподобались, в інстаграмі, син Боуі перевів книжковий клуб батька після його смерті у твіттер-формат, а Цукерберг так взагалі організував собі публічний челендж – рік книжок, протягом якого він читав по книзі на тиждень і ділився враженнями у фейсбуку. Так, цей хлопець мислить масштабно.  

Проте факт лишається фактом: тренд на читання далеко не багатьох мотивує почати читати більше

Мало часу, не зачепило, книжки дорогі, нема з ким обговорити, «навіщо це взагалі треба?» – з усіма цими відмовками допоможе поладнати книжковий клуб. 

Ось вам, для більшої мотивації, кілька причин з мільйона:

  • У часи «домашнього офісу» та обмежених можливостей соціальної взаємодії – книжковий клуб стане справжньою розрадою і замінить і посиденьки в барі, і театральну виставу одночасно;
  • Обговорення книжки цінне тим, що як сюжет, так і персонажі та ідеї набагато краще запам’ятовуються;
  • Це можливість поділитись з однодумцями своїми враженнями і послухати альтернативну точку зору, відкриваючи для себе нові горизонти;
  • Шанс відволіктись від рутини і перемкнутись на максимально інше тематичне розмаїття, що надалі допоможе і у професійному розвитку – адже найкращий відпочинок це зміна розумової діяльності;
  • Шанс отримати цінну пораду щодо вибору книги від читаючих людей;
  • Отримання та відкриття у собі нових цінних особистісних якостей та вмінь, таких як: розвиток образного мислення, впевненості і контролю емоцій під час публічних виступів, комунікаційних навичок. Можливість зацікавити інших і побачити реакцію на свою позицію. Адже коли думки перетворюються на слова, лише тоді ми можемо подивитись на них під більш об’єктивним кутом;
  • Можливість отримати друзів і насолоду від живого спілкування, а також варіант гарно провести час у приємній компанії і захоплюючій дискусії. Особливо стосується самотніх людей, а також тих, кому важко йде кежуал-комунікація;
  • Відкриття нових книжок, авторів, навіть жанрів, про які ви ніколи раніше не чули, а можливо саме вони стануть вашими улюбленцями; 
  • Контроль, тайм-менеджмент і можливість читати більше – адже якщо ви відповідальний член клубу, то конкретний термін для прочитання книги зможе тримати вас у тонусі, і допоможе побороти лінь, і таки добити книгу за місяць, а не півтора роки;
  • Обговорення книги – ідеальний варіант для small-talk: будь-то зустріч на конференції або перше побачення – ненав’язлива згадка про книгу розіб’є лід, і завжди надасть вам вигляду інтелектуального і цікавого співрозмовника;
  • Можливість блиснути цитатою або думкою, яка запам’ятається після обговорення у клубі. Ба більше – часто прочитана і обдумана фраза, навіть із несподіваної книги, може стати життєвим мотто, і змінити бачення світу тощо.

Типове зібрання книжкового клубу проходить так  

Є коло зацікавлених людей, і є куратор. Це може бути як професійний літературознавець, так і один з читачів. Він готує невеличку розповідь про автора, чий твір запропоновано до обговорення, і виступає як модератор дискусії – надає слово кожному членові клубу (слідкує, аби можливість висловитись була в усіх, і водночас ніхто не перебирав час), ставить питання і навіть вирішує конфліктні ситуації (і таке буває, у запалі літературного куражу). Клуб обговорює книгу, обрану на попередній зустрічі. Вибір може робити як куратор, так і члени клубу можуть пропонувати свої улюблені книги для обговорення. Переважно це художня література, незалежно від жанру, автора та часу написання. Місце зібрань також може бути як фіксованим, так і щоразу новим. Найчастіше це кав’ярня або книжковий магазин. 

Будьте готові до того, що відвідавши книжковий клуб вперше – ви будете відчувати себе не на своєму місці. Адже потрапите у компанію зовсім незнайомих вам людей (які, можливо, до того ж вже знайомі між собою), і відкриватимете їм досить таки особисте – ваші враження і думки про прочитану книгу. Та будьте сміливішими, пам’ятайте, що всі ці люди збираються разом саме для цього – аби поділитись своїми враженнями і послухати інших. Будьте готові також до того, що ви зміните думку не лише про книгу, а й про себе як про читача і навіть свої ціннісні орієнтири!

З незручної ситуації першого засідання вам дозволить вийти інтерес до того, що відбувається, і приємний бонус – багато знайомих з клубу поділятимуть ваші думки щодо книги, і можливо навіть стануть вашими друзями, або принаймні цікавими співрозмовниками.

На зустрічах переважно з’являється близько 10 людей. Серед них звісно ж є кістяк, що відвідує усі зустрічі. Є новенькі, є старенькі. Хтось приходить один раз і розуміє, що це не його формат. І це нормально! Адже ніхто з присутніх не намагається стати літературним критиком, а просто хоче отримувати задоволення від читання. 

Книжкових клубів – як фломастерів у коробці: можна підібрати до будь-яких шпалер. А якщо відтінок не той – творіть! Створіть власний книжковий клуб, заманіть знайомих, соціальні мережі вам у поміч! Не будьте скептиками, спробуйте! Це й справді здорово.

Редакція Cedra якось спробувала. І вже п’ятий рік щомісяця навідується у книжковий магазин NEBO на обговорення.

P.S. І пам’ятайте перше і єдине правило книжкового клубу: розслабтесь, і отримуйте задоволення від читання!

УВАГА! Книжковий клуб Cedra та NEBO відкриває нову групу! 

Перша зустріч 25. 01. 2022, о 19:00, у книгарні NEBO на Чигоріна 59. Обговорюємо «Алісу в дивосвіті» Керролла!

Вартість 200 грн. У неї входить також чай та печиво з цукерками!

Обов’язковий запис за телефоном +380996263642, +380687007977 

Або пишіть нам у інстаграм, і ми вас зареєструємо 😉 

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар