Що ви вважаєте романтичним? Квіти? Сюрпризи, на кшталт несподіваної подорожі у Париж на вихідні? А може, назвати на вашу честь місто, побудувати безліч храмів по всій імперії, у яких вам вклонятимуться? А ще ввести моду на ваші портрети, щоб усі бажали мати їх вдома? Як вам таке?

О так, імператор Адріан був тим ще романтиком. Їхня історія кохання із грецьким юнаком Антиноєм стала культовою. Наша редакція вже давно чекає на екранізацію (сподіваємося, що не Тімоті Шаламе гратиме Антиноя).

Антиной та Адріан у Британському музеї (Лондон)

О часи, о норови

Наші герої жили через 100 років після Ісуса Христа. Вони вірили у Юпітера та компанію, любили гарні розваги та багато подорожували.

Про особисті якості та характер імператора Адріана, на жаль, у нас не так багато інформації, як про його колег. Велика кількість джерел про нього нині вважається недостовірною, бо сам правитель дуже полюбляв підправляти ці джерела. Так-так, у нього б був дуже красивий інстаграм. До речі, він – перший імператор-хіпстер – через проблемну шкіру відпустив бороду та ввів цей стиль у моду.

Погруддя Адріана у Музеях Ватикану

З його хлопцем Антиноєм справи ще гірші – він був простим грецьким юнаком, тож ми знаємо тільки те, що він був дуже красивим.

Проте нам відомо, що Адріан був дуже успішним імператором. Саме він ліквідував систему викупів податків (коли податки збирала на держава, а окрема особа на свою користь, що купувала це право), не вів загарбницьких воєн, але зберіг цілісність імперії, розповсюдив юридичні норми на всі племена та народи, що увійшли у склад імперії (за його правління почастішали випадки надання громадянства провінціалам), створив державну пошту. Усе своє правління він провів у подорожах імперією, контролюючи ситуацію на місцях. А ще він сприяв розвитку мистецтва та літератури. З якого боку не подивися – ідеальний правитель.

Адріан зустрічає Антиноя

Антиной, швидше за все, народився між 110 і 112 роками, і був десь на 35 років молодший за Адріана. Про родину Антиноя немає жодної інформації, що свідчить про те, що він походив не зі знатного роду, але був сином доволі багатих землевласників чи торгівців, бо врешті зміг стати «придворним» імператора. Юнак навчався у Римі у придворній школі, та ймовірно до 120-х із Адріаном не зустрічався. Пам’ятаємо, що імператор у Римі практично не з’являвся. У 125 році він таки повернувся у місто і через три роки відправився у Грецію із Антиноєм.

Молодий коханець імператора – це не екстраординарне явище для античного суспільства. А от палкі почуття та їхні прояви до цього коханця – оце вже щось незвичне, що могло б не сподобатися спільноті.

Пристрастю Адріана було полювання, і, можливо, саме майстерність мисливця Антиноя зробила його улюбленцем правителя. У поезії Панкрата є згадки про полювання Адріана та Антиноя на лева та про майстерність другого.

Достеменно не відомо, чи було кохання цих двох платонічним. Проте у Адріана була дружина Сабіна, з якою їм так і не вдалося народити наступного імператора. Хоча вона часто подорожувала разом із чоловіком та його почетом.

Так, усі разом вони побували на Елевсинській містерії у Афінах.

Містерії – це релігійно-театральні дійства на честь певного божества. Елевсінські ж містерії – 9-денне свято на честь Деметри. На святкування допускалися тільки обрані. Спочатку їх утаємничували (інструктували) про обряди, а потім тільки через рік вони допускалися на подію. Ймовірно, Антиной потрапив на саму містерію по блату, бо Адріан був утаємничений за рік ще без Антиноя. По завершенню дійства скульптори виготовили зображення вражень Антиноя під час містерії. Селфі та фото були доступні у ті часи тільки дуже багатим людям.

Зиму 129 року уся компанія провела у Греції. Вони проводили час на вечірках. Адріан дозволив грекам наректи себе Зевсом (ну, як дозволив…), а його дружину Герою, набудувати їм купу храмів та створити декілька скульптур. Далі вони вирушили до Малої Азії, і приблизно у серпні 130 року прибули до Єгипту.

Антиной з Неаполя

Адріан почув історію, що десь у Лівії завівся страшний лев, що нападає на людей. Мабуть, згадавши міф про Геракла, імператор вирішив повторити його подвиг та вполювати лева. На жаль, папірус із описом полювання не зберігся повністю, але є версія, що Адріан та Антиной відірвалися від інших мисливців. Правитель кинув списа, але не вбив звіра на смерть. Поранений лев збив Антиноя з коня, проте імператор врятував своє кохання. Списа він потім передав у храм Геракла.

Практично детективна історія з крокодилом

Восени Адріан та Антиной річковими кораблями мандрували назад до Александрії. Незадовго до цієї подорожі у Нілі знайшли мертвою молоду дівчину. Оскільки Ніл – це священна ріка, то вона стала ототожнюватися із богинею Ісідою (дружиною Осіріса – правителя загробного царства). Цю історію ймовірно розповіли і почету імператора.

В останній тиждень жовтня 130 року у Нілі знайшли тіло Антиноя. Йому на той момент було 18-20 років.

Точна причина загибелі Антиноя невідома досі.

Версія 1. Романтична

На ритуальне самогубство юного Антиноя могла підштовхнути як історія про дівчину у Нілі, так і Елевсінська містерія, що давала людям надію та дозволяла побороти страх смерті.

Сучасники говорили, що фаворит імператора пожертвував собою, щоб врятувати Адріана від великого лиха. Сам же він мав переродитися божеством і потім скрізь оберігати свого коханого.

Скоріше за все, ця версія і втішала імператора усе його подальше життя.

Версія 2. Політична

Все просто: політичне вбивство. Почет Адріана бачив вплив Антиноя на імператора. Його підлеглі помічали і пристрасне кохання імператора, що могло засуджуватись у суспільстві, і просто «прибрали» хлопця, що вже почав добряче заважати. Вбивця або був один, або були задіяні ледь не усі, тому це змогли приховати і розвити версію 1 до абсолюту. До речі, деякі дослідники навіть висували теорію, що Антиной не коханець, а бастард Адріана.

Версія 3. Прозаїчна

Антиной випив зайвого та випав з човна. Все дуже просто та сумно. За цією версією юнак потрапляє до списку тих, хто помер найдурнішою смертю.

Версія 4. Аб’юзивна

Антиной покінчив із собою через аб’юзивні стосунки із Адріаном. Ось ця версія з’явилася порівняно нещодавно. Юнак не міг відмовити фактично правителю світу, страждав та мучився і врешті знайшов спосіб утекти. Насправді історики знаходять набагато більше підтверджень про взаємність з боку Антиноя, ніж підтвердження цієї версії.

До чого тут крокодили, запитаєте ви? – Вони водяться у Нілі. Були плітки, що тіло Антиноя вони не роздерли, бо він мав переродитися богом.

Пам’яті мого кохання

Імператор був невтішний у своєму горі. Насправді, сучасники критикували його не за стосунки із чоловіком, а за те, як він потім побивався після його смерті. Горе імператора увійшло в історію.

Адріан створив культ Антиноя по всьому античному світові. Він розпочав із того, що розбудував місто – Антинополіс (на честь коханого) – поблизу місця його загибелі. Цікаво, що створивши нове місто, Адріан вирішив і ряд політичних проблем. У Єгипті мешкало багато греків. Більшість з них проживали на Півночі (там, де Александрія), а от у центральній частині вони не мали свого центрального поселення. Саме цю проблему вирішив Антинополіс, де почали шанувати нового бога Антиноя-Осіріса. Він, як і бог Осіріс, після смерті переродився у божество царства мертвих.

Антиной (Капітолійський музей)

Культ нового бога Антиноя розповсюдився з часом усім античним світом. Спочатку Адріан наказав готувати обряди та будувати храм у Аркадії (звідки походили пращури юнака). Там Антиноя шанували як бога Гермеса (саме Гермес міг піти та повернутися у царство Плутона (Аїда)).

Не завжди Антиноя вшановували як бога, часто його називали героєм. Так як і Геракл був як героєм, так і богом античного світу.

Антиной став новим Гераклом, Гермесом, Аполоном, Діонісом, Осірісом. Збереглося близько 53-х скульптурних зображень юнака у образі когось із богів і ще 38 у образі героя. Загалом було виготовлено тільки близько 2000 скульптурних зображень Антиноя тільки з 130 до 138 року (помер Адріан). На даний момент зображень Антиноя знайдено трішки менше ніж зображень Октавіана Августа та самого Адріана.

А ще Антиной став 13-м богом Пантеону у Римі, де стояв поміж величних богів Античного світу. Та й взагалі усі поважні римляни поспішали замовити собі зображення юнака, адже гарним тоном вважалося мати в оселі лик нового божества. Та й взагалі він був навіть дуже симпатичним. Можемо сперечатися, що скульптори більш охоче створювали саме його зображення, а не працювали над скульптурами Адріана чи його дружини Сабіни.

Антиной був усюди. На його честь влаштовували змагання та свята, його обличчя дивилося на Адріана звідусіль, у нього навіть було своє сузір’я. І врешті культ Антиноя занепав повністю тільки із приходом християнства. Та у Єгипті за нього міцно трималися.

Мавзолей Адріана (Палац Янгола у Римі)

Відтоді і назавжди

Наступна хвиля популярності знайшла Антиноя у добу Відродження. А потім наприкінці 18 ст та у 19 ст у Європі у моду увійшла історія Єгипту. І всі знову повернулися до образу Антиноя-Осіріса. Він з’являвся і на сторінках романів – потрапив до книжок самого Оскара Вайлда.

Розпочинаючи з 18-го століття Антиной та Адріан стали визначними фігурами для ЛГБТ+ спільноти. Антиной став на один рівень зі Святим Себастьяном та Ганімедом (про них ми обов’язково колись розкажемо).

Оскар Вайлд повертався до образу Антиноя у творах: «Мотив Ітіса», «Сфінкс». У «Молодому королі» згадується, що король цілує статую «віфінського раба Адріана» в уривку, що описує естетичні почуття молодого короля та його «…дивну пристрасть до краси…». Та навіть Безіл Холлуорд («Портрет Доріана Грея») порівнює красу Доріана із Антиноєвою.

У «Знедолених» персонаж Анжольрас порівнюється з Антиноєм. «Чарівний юнак, який був здатний бути жахом. Він був янгольсько гарний, неприборканий Антиной». Гюго також зауважує, що Анжольрас «здавалося, не усвідомлював існування на землі істоти, яку називають жінкою».

Райнер Марія Рільке написав вірш «Плач за Антиноєм». І він був не єдиним. Насправді чи не усі декадансні поети разом із митцями Срібного віку оспівували кохання Адріана та Антиноя (їх так само як і римлян не дуже бентежила різниця в 35 років).

Історія смерті Антиноя була інсценована в радіоп’єсі «Гра в скляний м’яч», епізод 2 другої серії радіодрами BBC «Цезар!» за сценарієм Майка Волкера, режисера Джеремі Мортімер із Джонатаном Коєм у головній ролі в ролі Светонія.

У романі Ніла Ґеймана «Американські боги» Антіноус іде разом з іншими богами на війну.

13 жовтня 2018 року в Торонто відбулася прем’єра Канадської оперної трупи «Адріан», другої опери Руфуса Уейнрайта (у його виконанні пісня Hallelujah Коена здобула популярності), яка розповідає про горе імператора та його всепоглинаючу потребу дізнатися деталі смерті Антиноя.

Отут глянте дует

Здавалося б, що їхнє кохання жило три роки. Проте навіть якщо після смерті на нас чекає тільки смерть, кохання Адріана та Антиноя житиме стільки ж, скільки і людство.

На фото скрізь редакторка Дарія Сухоставець

Показати коментарі 💬Закрити коментарі

Залишити коментар